Форум ассоциации караванеров Украины CARAVAN TEAM UA

Активності колег в написанні звіту не видно, а більшість "били себе в груди". На моє переконання, кожний звіт допомагає нашим однодумцям пізнавати красу краю де хто бував. Можливо я і не правий - то прошу виправити.
Продовження згодом.

akuchar писав: Активності колег в написанні звіту не видно, а більшість "били себе в груди". На моє переконання, кожний звіт допомагає нашим однодумцям пізнавати красу краю де хто бував. Можливо я і не правий - то прошу виправити.
Продовження згодом.

Ув.Анатолий,расстояние и временной период разный. автодом1

А я думав ви уже дома чарчину пєте. Чекаємо доповнення.

Ньїрбаторська фортеця збудована в 14 в. родиною Баторі. У 18 в. була занедбана. Північну частину її поновили і використовували як зерновий склад. На сьогоднішній день залишилися лише фрагменти.

Реформаторська церква була збудована в готичному стилі і служила для родини Баторі сімейною каплицею і склепом для поховання. На службу ми не потрапили, том про внутрішній ітерєр сказати нічого не можемо.

Токай – давньоруське містечко біля місця впадіння Бодрога до Тиси, яке колись називалося Стоки (річки стікалися докупи). В ІХ столітті мадяри примандрували сюди з приуральських степів, але, оскільки були кочівниками, розселилися на рівнині південніше від гір та передгір’їв. Природно, що кочівники не могли займатися землеробством та виноградарством. І, якщо проаналізувати всю угорську сільськогосподарську термінологію, стає зрозуміло, хто були ці вчителі. Ну, дякувати Богу, сьогодні вже майже в кожній хаті є Гугл-перекладач. Забиваємо українські слова, а на виході – угорські. Нагадую, фіно-угри в мовному плані абсолютно чужорідне тіло в Європі. Ну, і що ж виходить? А ось: лопата – лапат, вила – вілла, борона – борона, граблі – гереблі. Ну, а в виноробстві: кадуб (дубова діжка) - кадуб, келих – кехелі, чаша – чеше, кубок – купа, і так далі. Давно доведено, що вся сільгосптермінологія у мадяр руського походження. Нагадую, що ще Богдан Хмельницький називав себе русином, поляки писали галичан «руськими» на початку ХХ століття а в Закарпатті наша стара самоназва «русини» протрималася до середини ХХ століття. Склавши двічі по два, приходимо до висновку, що без нашої допомоги Токай не став би тим, відомим винним Токаєм. До речі, найкращий сорт токайського вина називається чисто по-руськи – «Самородне». Стосовно документів, то в ХІІІ столітті вони згадують імена русинів, які займалися виноробством у Винному, що в теперішній Словаччині (пам’ятаєте про тих 8 токайських сіл, що відійшли тепер до Словаччини?)
Токайські вина високо цінилися в Україні, Польщі, Росії серед магнатерії, шляхти, козацької старшини. На торгівлі цим вином виросли міста і збагатились цілі регіони по обидва боки наших Карпат. За намовою Кирила Розумовського, імператриця Єлизавета ще у 1745 році заснувала в Токаї Російську комісію з розведення винограду, цей досвід згодом був перенесений до Криму. За часів Катерини ІІ чиновники цієї комісії вже займалися не стільки виноградарством, скільки розповсюдженням серед місцевих русинів москвофільських байок про те, що вони становлять одне ціле з росіянами. Тому Токай привернув увагу австрійського міністерства внутрішніх справ з приводу «російської інтриги» (так назвали цю акцію австрійські службовці). Ну, а ми тепер маємо документальне підтвердження того, що у ХVІІІ столітті населення Токаю складалось ще переважно з українців. Незважаючи на сильний тиск, українці не стали моментально мадярами, до 1845 року у Токаї діяла руська школа, притому, що такої школи не було навіть у Ужгороді та Хусті. По сьогодні тут збереглася руська православна церква, служба в якій триває з ХVІ століття (а не з ХVIII століття, як пише сайт ЮНЕСКО!) З 1750 року богослужіння відбуваються в новому приміщенні, яке існує й досі. Тут зберігаються такі раритети, як «Євангеліє» 1744 року та «Апостол» 1766 року видання. В місті діє також греко-католицька церква, а ми знаємо, що греко-католиками (уніатами) були тут тільки українці. А на протилежному від Токаю березі Тиси лежить Сабольч (Забовч), в якому існує руська церква, яку спеціалісти датують Х століттям. В сусідній Комлошці, де навіть сьогодні 18% населення записали себе русинами, сформувався світогляд Олександра Духновича. Збудована тут 1820 року греко-католицька церква, в якій правив закарпатський будитель, й досі тішить око своїми формами.

На жаль часу було обмаль і ми не змогли відвідати всі цікаві туристичні місця, але маємо загальну уяву про чудове місто Токай.

залили больше 200 фотографий в альбом http://edit.io.ua/edit_pic.php?screen=2&ida=787593

так мы устроились в кемпинге.
На этот раз палатку не расставляли взяли с собой минимум и нам всего хватило


мы планировали что все Украинские экипажи встанут дружно в одном месте но
все смешалось и стояли в перемешку с Венграми.

Радует что многие взяли с собой Украинский флаг


Представители славного города Черкассы

а теперь крупным планом

На 1 мая есть традиция в Европе наряжать майское дерево

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0 ... 0%B2%D0%BE






друзья из разных стран




на слет в Венгрию приехал и наш друг Богдан сам он из Словении и был
у нас в кемпинге и немного посмотрел Закарпатье.


и на свой домик он наклеил наши клубные наклейки а также вымпел нашего клуба
и это очень нам приятно.


вид кемпинга цветы и наши домики


продолжение следует...

Огромное СПАСИБО ВСЕМ !!!!!!!!!Один с лутших слетов.

Маріапоч - маленьке угорське містечко, яке добре відоме паломникам.

. Сюди їдуть віруючі з багатьох країн світу, щоб відвідати греко-католицьку церкву, де зберігається іконостас Чорної Мадонни. У 1676 угорець Ласло Шігрі замовив у селі Пёч ікону Богоматері в пам'ять про звільнення з турецького полону. Ікона знаходилась в пёчській церкві і у 1696 році прославилася чудесами – з очей Божої Матері текли сльози. За наказом імператора Леопольда I її перенесли до кафедрального собору Св. Стефана у Відні, а на її місці залишили список. Однак і з ним чудо повторилося в 1715 і в 1905 роках. З тієї пори Маріапоч щорічно відвідують десятки тисяч католиків. Особливо багато їх буває 15 серпня в день Успіння Пресвятої Богородиці.

І ми, з Божої ласки, посвятили ПАСКУ.

Угорці шанують свою мову, свою культуру. Нам, українцям, в них вчитись і вчитись.

Прогулянка "барахолкою".

Продовження згодом. Колег прошу доповнювати.