Власне Ньїрбатор.
По нашим міркам це селище міського типу, тому як населення складає трохи більше 12 тис населення. Проте селом чи селищем його назвати якось не хочеться. Тому, як ніяких ознак села в нашому розумінні немає: а ні тобі болота, а ні курей чи гусей, що бродять по вулицям, а ні розвалених парканів та будинків. А все, навіть, навпаки - ціленьке дорожне покриття, газони та клумби, прості, але охайні котеджики та багато (навіть, як для міста) визначних місць... Містечко здалось нам дуже спокійне та затишне і дуже історичне.
Доречі, шаркані (sárkány) - це є назва кемпінгу означає "дракон" і це не просто так. Дракон прикрашав сімейний герб дуже впливового роду Баторі, який правив у східній Європі на протязі трьохсот років і обрав це місто своїм адмінстративним центром. Тому у місті багато чого пов'язаного з цією сім'єю та... драконів.
Центральною, звичайно, вважається римо-католицька церква із музеєм Іштвану Баторі позаду. Нажаль, по причині першотравневого святкування в саму церкву попасти не вдалось, але погуляти навколо можна було вдосталь, так як святкування відбувалось цілий день.
Від церкви починається чудова пішохідна алея, яка наповнена скульптурами на тему середньовіччя, ну і... драконами, звичайно! :)
Веде ця алея до іншої цікавої історичної пам'ятки - реформаторської церкви. Там нас зустрів представник церкви і дуже люб'язно повідав нам багато цікавого щодо історії міста та роду Баторів. Як і всі протестанські церкви - всередині вона дуже аскетична, проте це не робить її менш величною та значною. Недалеко від церкви знаходиться ще один музей, присвячений історії міста.
Окремо необхіно відмітити, що центр міста дуже гарний та чистий...
Далі буде...
