Україна та росія. Ні війні!

[adas61]

[adas61]

[adas61]

«А великая русская культура то в чем виновата? Ей то за что?» -, виють регулярно новоспечені руські дисиденти, які першим же рейсом втекли зі своєї велікої і магучої страни.

«Ой, велика руська культура звичайно ж ні до чого. Як і хароші руські. Будемо з цим щось робити», - кивають їм у відповідь сердобольні європейці.

Шановні сердобольні європейці і інші поціновувачі великої руської культури (включно з українцями), сьогодні я цілий день дивлюсь фото і відео зі звільнених міст і сіл Київської області. Моєї рідної Київської області. І от що я вам хочу сказати:

Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.

Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.

Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.

Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.

Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.

Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім на*уя на нах*ї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побатрими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.

Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!

А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!

#OlenaPshenychna

[adas61]

Зігнали в підвал і там почалося виживання. Старі втрачали розум, а згодом помирали. Діти були поруч з мертвими": мешканка Ягідного на Чернігівщині Пономаренко розповіла про злочини росіян. ФОТОрепортаж

https://m.censor.net/ua/photo_news/3331 ... uly_poruch

[CARAVAN TEAM UA]

[adas61]

Про российскую армию....

Тато приїхав додому. Тато привіз подарунки.
Тато каже «на пошті Ще скоро будуть пакунки».

Тато цілує маму, Бере на руки сина Каже: «дивись, малюче, Правда, гарна машина?»

Малий бере машинку, тішиться чобітками. «Тату, скажи, а цей хлопчик теж тепер житиме з нами?».

Тато заходиться кашлем, тато махає руками.
«Тату, він на тебе дивиться, тат, він питає про маму».

«О він теж любить мультики
і футбол просто неба».

«Чобітки? Слухай, ти ж мертвий,
вони тобі вже не треба».

«Тату, знаєш, він продовжує на тебе дивитися».

«Тат, він питає, нащо ти його вбив.
Він же міг поділитися».

"Тату, він грався в плейстейшн, з його вікна видно ліс".
"Тат, скажи, а чому його плейстейшн ти мені не привіз?".

"Тат, а чому його куртка з футболкою у дірках, а не цілі".
"Тат, чому він каже, що твої руки в крові? Вони ж білі".

"Тату, а скоро прийде пакунок з тими речами?". "Тат, просто знаєш, цей хлопчик не хоче бути без тата й мами";

"Згодом прийшов пакунок поштою Росії. А в тій квартирі всі вже мертві і сірі",

[adas61]

"Мы - русские, мы пришли вас освобождать!", - сказали вони, а потім роздягли мого чоловіка, вивели на вулицю, поставили на коліна і вистрілили в голову", - свідчення мешканки Бучі Абрамової.

Джерело: https://censor.net/ua/v3331555

[adas61]

[adas61]

Что оккупанты сделали с украинским Черниговом: фоторепортаж о последствиях ударов россии

https://m.antikor.com.ua/articles/53678 ... rov_rossii

[adas61]

Наче мертве, розстріляне ворогом місто. Але воно ще живе", - наслідки обстрілів Маріуполя російськими окупантами. ВIДЕО

https://m.censor.net/ua/video_news/3327 ... osiyiskymy

[adas61]

[adas61]

Ситуація критична: Росіяни контролюють близько половини Попасної, вбито вже понад 100 мешканців



https://patrioty.org.ua/society/sytuats ... 18550.html

[adas61]

Маріуполь з висоти пташиного польоту: "Азов" опублікував нові ФОТО

[adas61]

"Детей обезболивали перед смертью". Исповедь Андрея Сербина — врача с Левого берега Мариуполя

https://m.censor.net/ua/resonance/33373 ... maryupolya

[adas61]

Дневник 8-летнего мальчика из Мариуполя: "25 - у меня умер дедушка. 26 - у меня рана на спине, у сестры рассечена голова, у мамы вырвано мясо на руке и дыра в ноге"


В сети был опубликован дневник мальчика из Мариуполя, который он вел во время российской оккупации.

Дневник обнародовал житель Мариуполя Евгений Сосновский.

В дневнике 8-летний мальчик из Мариуполя рассказывает и рисует то, что видит то, что происходит с его семьей в оккупированном войсками РФ Мариуполе.


Больше информации на портале Антикор: https://m.antikor.com.ua/articles/54328 ... echena_gol