новости в Украине

[adas61]

Порошенко не определился, воюет ли он с экс-приватовцами

https://antikor.com.ua/articles/177337- ... vatovtsami

[adas61]

Кто в Украине никогда не выйдет на пенсию. Эксперт о грядущей реформе

https://antikor.com.ua/articles/177409- ... ej_reforme

[adas61]

Хіти тижня. Чобіт системи на обличчі добровольця: Під час візиту Савченко в Миколаїв стався кричущий інцидент (відео)
субота, 1 липень 2017, 13:00

Співробітник патрульної поліції наступив на обличчя людині, яка лежала на землі під час затримання іншими патрульними.

http://patrioty.org.ua/other/khity-tyzh ... 79006.html

[adas61]

Українці можуть працювати у Польщі завдяки безвізу
субота, 1 липень 2017, 16:47

Польща є єдиною країною Шенгенської зони і єдиною країною ЄС, законодавство якої передбачає, що негромадяни Євросоюзу, що перетнули кордон в рамках безвізу, мають право працювати.

У Польщі на офіційному рівні пояснили, що українці можуть їхати на роботу до цієї країни без візи. Про це пише "Європейська правда", посилаючись на офіційне роз'яснення прикордонників Польщі. Новину передають Патріоти України.

Таким чином Польща є єдиною країною Шенгенської зони і єдиною країною ЄС, законодавство якої передбачає, що негромадяни Євросоюзу, що перетнули кордон в рамках безвізу, мають право працювати.

У цьому випадку, українцю оформлять додаткові документи. Тобто, в рамках безвізу українці можуть приїхати до Польщі і самі знайти вакансію і отримати необхідні документи для працевлаштування.

http://patrioty.org.ua/other/skrepy-poz ... 79870.html

[adas61]

В Херсонской области полицейские подрались с ветеранами АТО

В Херсонской области группу ветеранов АТО, работающих воспитателями в детском летнем лагере в Лазурном, побили приехавшие отдохнуть на море полицейские из Днепропетровска.

Об этом сообщает руководитель Центра помощи участникам АТО при Херсонской ОГА Наталья Возаловская.
"Один из пострадавших в результате инцидента оказался в реанимации местной больницы.Причины драки пока не установлены. Особых причин и не было. Просто отдыхали, и решили, как говорится, выпендриться. На нашей территории», — пишет она.

https://antikor.com.ua/articles/177522- ... ranami_ato

[adas61]

Люди разворовывали пиво, пока спецслужбы спасали жизнь пострадавшего в ДТП

https://antikor.com.ua/articles/177573- ... hego_v_dtp

[adas61]

Країна непереможного жлобізму, - український письменник
неділя, 2 липень 2017, 15:09

Совок виховав певний тип людей, для яких обдурити ближнього, вкрасти все, що погано лежить, навіть якусь дрібничку, яку можна легко купити, – це вже норма життя.

Згадайте феноменальні кадри, як наші гарні галичани цуплять ящики пива з перекинутої фури. Цуплять люди, які їздять на автах, часто на іномарках. Тобто не бідні. Але проїхати повз таке щастя все ж совість їм не дозволила, - пише у своєму блозі Юрій Винничук, передають Патріоти України.

В результаті українці часто нічим не різняться від росіян, для яких така поведінка в глибокій традиції багатьох поколінь.

За свідченням іноземців українці в давнину не крали, хатів не замикали, бо й ключів не було, - пише Юрій Винничук - Господар, покидаючи хату навіть на триваліший час, підпирав клямку костуром – і то був знак, що в хаті нікого нема. Такий звичай я ще застав у своєму дитинстві на Кременеччині. Ключі, щоправда, вже були, але залишали їх над одвірком, а клямку все ж підпирали костуром.

Натомість про московитів іноземці писали винятково, як про злодюжок, брудних запропалих пияків, які лаються брутально й дико, розпусників та содомітів. Велика різниця між нашими народами кидалася в очі навіть самим росіянам.

Князь Іван Долгорукий, відвідавши Україну у 1817 р., гостро відчув різницю між великоросами і українцями, чітко означивши межі: "Нет, всё мне чужое за областью той, в которой я родился... Другие избы, другой язык, другие люди. Здесь я уже почитал себя в чужих краях, по самой простой, но для меня достаточной причине: я перестал понимать язык народный; со мной обыватель говорил, отвечал на мой вопрос, но не совсем разумел меня, а я из пяти его слов требовал трем переводу. Не станем входить в лабиринт подробных и тонких рассуждений; дадим волю простому понятию, и тогда многие, думаю, согласятся со мною, что где перестает нам быть вразумительно наречие народа, там и границы нашей родины, а по-моему, даже и отечества".

А. Купрін описав, як російські купці тішилися, що їм вдалося обдурити чухну (себто фінів). На фінському двірці було влаштовано шведський стіл з закускою, а плату треба було кидати до скарбнички, яку ніхто не контролював. То купці, нажерлися, не заплативши.

Ще й у ХІХ сторіччі крадіжки в Україні були великою рідкістю. В народних приказках та анекдотах, записаних у цей період, завжди при згадці про московитів, підкреслювалася їхня схильність до злодійства. Натомість російські приказки й анекдоти розповідали про дурних "хахлів", яких так легко дурити.

На жаль, за совєтський період московські традиції злодійства і шахрайства поширилися й серед нас. Хоч Галичина тривалий час і опиралася цьому, та врешті й вона піддалася, породжуючи різних каськівих, германів, базівих та всіляких доморощених хрунів на зразок псевдо-оунівця Ромця Козака.

Тепер шахраї серед українців – не дивина. Кожен може згадати когось, хто позичив у нього грошей і не віддав. Ну, бо так уже є: друзі поділяються на добрих і поганих. До перших належать ті, що не позичають в мене грошей, а до других ті, які не позичають мені.

Та є тут і добра сторона. Позичивши такому клієнту на здохлу рибу гроші, маєш уже святий спокій, бо він надійно зникає з твого овиду. А згодом уже вдає, що не впізнає.

Хочу при цьому оповісти одну історію, яка трапилася у наших богоспасенних Винниках.

Отже, два мої кумплі купили трьох поросят і запропонували сусідам, що забезпечать їх кормом, а ті нехай за ними доглядають і одну свиню залишать собі. Сусіди вирішили, що це вигідна пропозиція і погодилися.

Ну, бо саме такі пропозиції робили й німці для наших селян, і всім було вигідно. Доки наші селяни не вирішили, що німця здурити не гріх, і не почали перечіпляти кільця з вибитою датою з дорослих підсвинків на поросят, нарікаючи, що кормів було замало, то воно дурне й не росло.

Але традиція є традиція. Дурили німців – одуримо й сусідів.

Далі мої кумплі до того свинюшника не зазирали, іно, коли треба, доставляли харч.

І от настала година Х. Кумплі мені телефонують, бо без мене рідко яке свинобиття обходиться, і кажуть: вали до нас, будемо бити.

Йдемо ми до сусідського хліва і бачимо унікальну картину: одна свинюка така, що хай арбузов сховається, а дві інші... як же їх назвати так, щоб достеменно?

О! Винниківська гінча.

Порода така свиняча. Виглядали ці дві свинки, як два песики. Ми не вірили своїм очам. Таких свиней у віці "грай мене, милий, досхочу" ми ще не виділи. Навіть їхні хвостики стирчали не бадьоро вгору, а були обвислі, як козацькі вуса. Погляд їхній був сумний і приречений. Вони дивилися на нас так, мовби благали: та вже забийте нас, щоб ми не мучилися в цьому винниківському аушвіці!

А господиня й каже:

– Та тоті ваші свині не хотіли їсти. Я всім давала порівну. А вони, курва маць, морди відвертали.

Я думав, що мої кумплі скажуть:

– А де то видко, котра чия свиня? Ми беремо цю льоху і цього рахіта. А цей дистрофік най вам ся лишає, ми вам ще ґрису привезем.

Але нє. На відміну від мене, то були вишукані інтелігенти. Вони кивнули мені, ми покидали тих шкап на тачку і привезли на обійстя. Ну, а далі ви знаєте – бемц в чоло і фертик. Ґеґнули без зайвого звуку. Смерть бідолахи прийняли, як вибавлення від мук голоду.

Мені навіть здалося, що я бачу їхні праведні душечки, як вони здіймаються вгору – простісінько у свій свинячий рай, радісно кувікаючи.

І що я вам скажу. Коли гелемзаєш таке-во м'ясо свині, котра була вдячна тобі за те, що ти її врятував від страждань, то відчуваєш неабияку насолоду. Воно за смаком неабияк відрізняється від будь-якого іншого. Так що, ласуючи якимось шашликом чи печенею, можу сказати: о, ця свиня віддалася повністю, її мрія перетворитися на шашлик здійснилася. А ця – ні. Ця мала плани на велике майбуття, може, навіть скупатися в морі, полежати на пляжі під парасолькою з книжкою Винничука.

Але не судилося. Винничук лежить на південному березі річки Маруньки з шашликом в руці і з книжкою свинюки Лімонова. Бо мусить вивчати наших ворогів.

Лежить і думає, як же нам повернутися до наших первнів? До тих наших традицій, коли ми не крали, не дурили, не шахрували. Як нам відірватися від совка і московитів? Бо хоч ми й у своїй державі, але мацаки Московії тримають нас міцно. Тримають, як казав Кучма, "за оте-то от".

Наша ментальність зруйнована, упосліджена і в багатьох місцях затерта або ж покрита чужими письменами. Як очистити це все від чужинського нальоту? Як зішкрябати їхні звичаї?

А потім заплющую очі і намагаюся згадати, невже я геть нічого не поцупив за своє життя? Невже нічого?

Справді нічого?

А як подумати?

http://ustymenkooleh.patrioty.org.ua/bl ... 79975.html

[adas61]

"Все возвращается на свои места". В новой полиции копов массово меняют старые милиционеры

https://antikor.com.ua/articles/177629- ... litsionery

[adas61]

Атовцю дали 4, 5 роки тюрми за невчасну явку в частину головная боль

Печерський суд м. Києва засудив трускавецького атовця Ігоря Яворського до чотирьох з половиною років позбавлення волі за дводенне спізнення до військової частини.

Трускавчанин Ігор Яворський пішов на війну добровільно та провів у зоні АТО більше року, в лавах добровольчого батальйону ім. генерала Кульчицького.

Згодом став стрілком-гранатометником у військовій частині м. Києва.

“Син час від часу виривався додому, повертався в частину одразу по дзвінку. Але останнього разу він чекав дзвінка, чекав, дивувався, чому йому не дзвонять. Через два дні сам подзвонив до свого командира, питає, чому мене не викликають.

А його вже в розшук тоді подали. Але він поїхав сам в частину, наче все було нормально, його ще відправили на схід, в Авдіївку.

Ми навіть подумати не могли, що ту справу не закрили і що все може обернутись так серйозно.

Лише коли Ігор вернувся з Авдіївки, виявилось, що справа про його невчасну явку в частину передається до суду” – пригадує мама атовця, Леся Яворська.

Справу розглядав столичний Печерський суд і тривала вона близько дев’яти місяців. Ігор не мав на той час жодних адвокатів, які представляли б його інтереси в суді.

На той момент ніхто й подумати не міг, що ця справа може мати таке завершення і що після війни в зоні АТО, Ігорю доведеться воювати вже за гратами – за свою свободу.

Від адвокатських послуг Ігоря відмовив сам прокурор, переконавши хлопця в тому, що треба визнати вину та погодитись на скорочену процедуру розгляду справи. Ігор погодився, а прокурор обіцяв клопотати про покарання у вигляді штрафу.

Хлопець, який добровільно воював на сході, якого знали та підтримували побратими з батальйону Кульчицького, і подумати не міг, що буде визнаний “дезертиром”.

Однак відсутність адвокатської підтримки зіграла не на руку атовцю. Ігор, свого часу, вже отримував “4 роки умовно” за бійку, тому меншого терміну зараз отримати просто не міг.

На цьому наголошує київський адвокат Микола Онищук, який взявся за справу зараз та готує апеляцію.

“Права Ігоря були порушені, так як він не отримав послуг представника в суді, який міг би грамотно захищати його інтереси.

Те, що він, через незнання, погодився на пришвидшену процедуру розгляду справи та визнав свою вину, призвело до того, що зараз в нас немає можливості оскаржувати рішення суду в частині вироку.

Ми можемо добитись повного скасування рішення, якщо доведемо, що права Ігоря на захист в суді були порушені.

Якщо ж цього не вдасться зробити, – єдиний вихід це боротись за “умовний термін” – зазначає адвокат.

Окрім нього, в підтримку хлопця працюють ще двоє юристів, яких підключив депутат Верховної ради від 121 виборчого округу Богдан Матківський.

“Наразі над справою працюють юристи, готують апеляцію.

Ми з колегою Андрієм Антонищаком намагаємось тримати цю справу під особистим контролем тут, в Києві. Максимально зусиль треба буде докласти під час розгляду апеляції, щоб підтримати Ігоря та сприяти правильному розгляду справи” – прокоментував ситуацію нашому виданню нардеп Богдан Матківський.

Тим часом трускавецькі атовці вже готуються підтримувати побратима. Кажуть – такого абсурду, який вийшов із Ігорем і очікувати не могли.

Тисячі чоловіків усілякими методами “відкошують” від служби, бояться їхати в АТО, ховаються і їх ніхто не чіпає.

А людину, яка добровільно пішла на війну та провела там стільки часу, називають дезертиром за дводенне спізнення в частину і дають такий термін.

“Ми цю справу так не залишимо, будемо підтримувати Ігоря усіма можливими способами та доводити абсурдність цього рішення.

На апеляційний суд з одного лише Трускавця, якщо треба, поїде цілий вагон в його підтримку” – наголошує знаний в місті атовець, боєць батальйону Кульчицького, Леонід Федевич.

Мама Ігоря досі не відійшла від шоку. Її син поїхав на те останнє засідання суду один, навіть речей ніяких з собою не взяв, – ніхто й подумати не міг, що рішення винесуть так раптово і що воно буде саме таким.

“Він так кричав у залі суду. Це треба було бачити, – згадує мати Ігоря, Леся Яворська, – “За що?” – кричав – “За що?”, коли суд ухвалив йому чотири з половиною роки ( покарання за ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України (неявка на службу без поважних причин в умовах особливого періоду – авт.).

Його забрали прямо з зали суду в наручниках та повезли в Лук’янівське СІЗО. Мене до нього вже не пропустили, коли я привезла передачу та забрала його речі, які він мав з собою в той день”.

Тим не менше, мати вірить, що все стане на свої місця і спільними зусиллями вдасться добитись справедливості.

Рідні, друзі та бойові побратими Ігоря підтримують хлопця та відстоюватимуть його свободу усіма можливими способами.

https://antikor.com.ua/articles/177647- ... v_chastinu

[adas61]

"У стані сильного щиросердного хвилювання": Суд виправдав сина народного депутата у справі "п’яного" ДТП
четвер, 29 червень 2017, 11:31 злость

Солом'янський райсуд Києва визнав сина депутата Верховної Ради Ігоря Молотка Дениса невинним у злісній непокорі поліції після "п’яного" ДТП з 4 постраждалими у листопаді 2016 року.

http://ustymenkooleh.patrioty.org.ua/bl ... 79481.html

[adas61]

"Самий гуманний суд": Українські суди навчилися виправдовувати корупціонерів (фото, відео) злость

http://patrioty.org.ua/politic/samyi-hu ... 80113.html

[adas61]

Майбутнє України за молодими. Ця світлина з Майдану облетіла увесь світ. Це Андрій Мальків. Майданівець, відомий волонтер, - блогер
понеділок, 3 липень 2017, 18:53


У цей день Андрій не зміг стримати сльози. 20 лютого на Інститутській снайперська куля обірвала життя його дядька, тезки Андрія Дигдаловича, члена Афганської сотні.

"Ця світлина з Майдану облетіла увесь світ... Це Андрій Мальків. Майданівець, відомий волонтер." Про це пише на своїй сторінці у Facebook Svitlana Gulko, передають Патріоти України, продовжуючи:

Загартований Майданом, "Істинний бандерівець", у цей день Андрій не зміг стримати сльози. 20 лютого на Інститутській снайперська куля обірвала життя його дядька, тезки Андрія Дигдаловича, члена Афганської сотні. Він став одним з розстріляних Героїв "Небесної Сотні".

Я знала Андрія з самого початку на Майдані по дописах у "ВКонтакте". Запальний молодий хлопець з Галичини не приховував свою зневагу до Януковича та його оточення. Відкрито писав "Краще смерть! Аніж жити на колінах!". Збирав навколо себе однодумців. Власне такі гарячі молоді хлопці, як Андрій, збурювали у соцмережах українське суспільство супроти бандитського режиму Януковича. Першими були на Майдані, у самому пеклі революції гідності.

І коли почалася національно-визвольна війна з Росією - Андрій став відомим волонтером. Об'їздив увесь Донбас. "Я продовжую свою боротьбу і далі!" - у травні 2014 року написав Андрій у фейсбук.

Але життя триває. У сім'ї Андрія стала радісна подія - народилася донечка Яночка, "його перша леді". І чомусь мені здавалося, що у Андрія є великі перспективи... Що він обов'язково знайде достойну роботу в Україні... Вочевидь не судилося. Вчора я дізналася, що Андрій, аби прогодувати свою сімю, змушений працювати за кордоном.

"Важко на чужині... Не фізично. Mорально... Важко читати новини, важко писати повідомлення рідним, важко дивитись відеочат, де діти наприкінці розмови цілують камеру телефону і кажуть "па-па, тату". Але без цього ще важче..." - Зізнається Андрій Мальків на свої сторінці у фейсбук.

"Та найгірше стає увечері, коли готуєш собі вечерю, а потім в порожній чужій кімнаті стараєшся заснути...

Я гастарбайтер. Так склались обставини. І я ненавиджу свою державу за це... Та все ж таки більше люблю, ніж ненавиджу! Я українець і я патріот, де б я не був! А ти?.."

Сумно... Дуже сумно!.. Що для більшості активних розумних молодих хлопців після Перемоги Майдану так і не знайшлося роботи в Україні. Ані у парламенті, ані в уряді, ані в "Національній поліції"... ніде... Та мабуть цій владі, яка прийшла на крові "Небесної Сотні", такі полум'яні патріоти, "істинні бандерівці", як Андрій, не потрібні!.. Цій владі потрібні безликі та безхребетні тушки, тітушки, йовбаки та кнопкодави. Такі як козака Гаврилюка та порохобот Мушак у парламенті. Рева та Розенко в уряді. Дєєва та Ківа у "Нацполіції"?.. Але як казав 1-й Президент України Леонід Кравчук "Маємо що маємо".

І Андрій відразу після Перемоги Майдану це прекрасно розумів. Ось що він написав три роки тому: "Влада, яку ми скинули ціною власного життя, замінили інші люди, яких ми фактично не обирали. Одні з них безхребетні настільки, що без бою віддали Крим, сміливо допускають разчленування України і Путінську агресію, а інші підлі і підступні, роблять собі піар на чужій крові...

А такі як я повернулися додому і мовчки живуть далі, думками залишившись там, 20-го лютого 2014, на Інститутській і на Грушевського, в калюжах крові, сажі та безкорисної слави... А що далі – від нас вже мало що залежить...

Напевно, Отто Бісмарк був правий, коли говорив, що «Революцію готують генії, творять романтики, а її плодами користуються пройдисвіти». Я – романтик, і не шкодую ні про що..." - Підсумував Андрій Мальків.

Та все ж, я щиро сподіваюся, що прийде час, коли розумна українська молодь буде затребувана в Україні. І не лише на низькооплачуваних та низьковаліфікованих роботах, - а й у вищих ешелонах влади... Прийшов час уступити дорогу молодим. Адже майбутнє України за молодими та освіченими. Такими як Андрій.

http://patrioty.org.ua/blogs/maibutnie- ... 80170.html

[adas61]

Накрадуться лише, коли здохнуть: На Донеччині розкрили чергову "вугільну" схему розкрадання
неділя, 2 липень 2017, 8:55


Співробітники поліції Донецької області під процесуальним керівництвом обласної прокуратури припинили діяльність злочинної групи, до складу якої входили посадові особи державних вугільних підприємств.

http://patrioty.org.ua/blogs/nakradutsi ... 79896.html

[TATU]

https://www.facebook.com/10000468840040 ... 660155940/

Гімн у виконанні громадян, які неможуть вже добу потрапити на Україну посвячується бадиллю при владі!!!
Ще не розумієте нешановні, що довели вже всіх гірше чим януковичі???

[adas61]

Ау, пані Гриневич! Вчителі з підконтрольної території влаштовують екскурсії для дітей на окуповану територію, - журналіст (відео)

http://patrioty.org.ua/politic/au-pani- ... 80648.html