«Третий Майдан будет быстрым, кровавым и беспощадным. Он сметет эту власть, но с ней и государство»
На Банковой уверены, что общество им безгранично доверяет. При этом так называемые «новые» политики ведут себя в точности как их пресловутые предшественники. О том, что стало причиной очередного повышения тарифов, почему в стране опять созрел новый кланово-олигархический «договорняк», а также чего ожидать Украине в ближайшей перспективе, говорим с президентом Центра глобалистики «Стратегия ХХ» Михаилом Гончаром
– Повышение тарифов — оправданная рыночная необходимость или очередное «кидалово» украинцев?
– Это одно из условий рынка, которое может превратиться в «кидалово».
В первую очередь должен быть рынок. А у нас его нет. Поэтому и цена условно рыночная. Ее привязали к принципу паритета цены импортируемого газа. В целом такой шаг правильный. Но недостаточный. Ведь тогда надо параллельно вводить конкурентную модель рынка. С одним игроком вроде «Нафтогаза» далеко не заедешь. Должны появиться другие. Тогда они будут вынуждены конкурировать между собой.
Как только изменится внешняя ценовая конъюнктура, нужно будет повышать стоимость газа для украинцев. Когда правительство говорит, что вот, мол, мы подняли цену до определенного уровня и больше повышений не будет, то это в лучшем случае к концу года. А то и до четвертого квартала. В соответствии с динамикой цен на нефть газовые цены тоже поднимутся. В конце этого года – начале 2017 получим очередное повышение стоимости импортируемого газа.
– Выходит, повышение цен для населения не избежать.
– К сожалению, да. Но ведь средние доходы украинцев и европейцев несопоставимы. Так что ссылаться на европейские нормы нелогично.
– На Банковой не понимают такой простой логики?
– Понимают. И что с того? У них же одна задача – во что бы ни было получить очередной транш МВФ. Тот взамен говорит: поднимайте тарифы. Кабмин выполняет. Хотя МВФ не требовал такого резкого повышения цены (до уровня 100% вместо требуемых 75%). Это уже как в народной поговорке: заставь дурака молиться, он и лоб расшибет.
Пока последствия этого решения не ощутили, поскольку отопительный сезон закончился. Повышение цены на газ создает эффект домино. Сразу же растут коммунальные платежи на электроэнергию и тепло. Это особенно почувствуется в ноябре с первыми холодами.
– Но чиновники обещают всем нуждающимся помощь – субсидии. Это еще одна спекуляция?
– Чиновники хитрят. По закону две трети потребителей нуждаются в субсидиях. В конце бюджетного года, как всегда, выяснится, что мы имеем кучу дыр. Латать их будут за счет обрезания обещанных субсидий. Правительство уже сейчас прорабатывает, как можно людей лишить компенсаций. Например, человек сделает какую-то дорогую покупку, и все. Получается, имеет лишние деньги. Зачем ему помощь от государства?
– Это логично?
– Это нонсенс. В мирных условиях такой механизм «шоковой терапии» был бы допустим. Но у нас война. Россия продолжает свою агрессию. Правительство, доверие у которого и так ниже плинтуса, своими действиями запускает механизм генерации огромной социальной напряженности. Это может смести нынешнюю власть.
– Часто от политиков слышим предложения передоговориться с МВФ. Насколько это реально?
– Такая возможность была раньше. Теперь уже ее нет. Власть решила действовать по принципу «делай, как хочет МВФ, и все будет хорошо». Для МВФ все действительно супер. Для Украины – нет. А что делать с возможным кризисом неплатежей? Люди и так проедают последние запасы. Рост заработной платы – символический. Повышение тарифов – кратное.
В Польше в начале 1990-х тарифы также поднимали кратно в течение нескольких лет, пока цены не стабилизировались. При этом параллельно внедряли механизмы, которые позволяли компенсировать тарифный шок. У нас только цены повышают.
– О каких механизмах компенсации идет речь?
– Нынешние субсидии никак не влияют на сбережение, эффективное использование энергоресурсов. Это субсидии, которые попадают в карман монополиста. Субсидии нужно монетизировать. Каждый потребитель должен иметь персональный счет. Средства, получаемые потребителем от государства на этот счет, могут использоваться только целевым образом. Он не может на эти деньги купить себе конфет или водки. Но в его силах поменять котел, сделать дополнительное утепление. Тогда появляется стимул к сбережению.
Мы нуждаемся в создании конкурентной модели.
Плюс – создание независимого регулятора. Пока у нас существует только квазирегулятор — Независимая комиссия регулирования энергетики. Какая там независимость? Закон о новом регуляторе не принят. Власти нужны карманные структуры. Зайдя на страницу европейских регуляторов, вы найдете всю нужную информацию. Увидите, какая компания предоставляет услуги, кто выдал ей разрешение. Там все формулы, расчеты, подписи и решения регулятора. Люди видят, что с них не дерут лишние деньги.
– В случае с избранием генпрокурором Юрия Луценко страна увидела, как быстро принимаются при желании законы. Почему же правительство так оттягивает с реформированием энергетической сферы?
– Это значит, что придется показать, где делается бизнес основных финансово-промышленных групп. И что он делается паразитарным образом. По сути, все ведущие группы олигархов паразитируют. Никто ничего не показывает. Невыгодно.
– «Паразиты» имеют конкретные фамилии?
– Имеют, но они скрыты за офшорными структурами. Вся украинская олигархия — типично паразитарная система. Поэтому экономика страны практически не развивалась. Ее все время подпитывали. Не давали корове подохнуть, чтобы молоко давала.
Корова со временем отощала. Паразиты же как живут — никогда не останавливаются. Пока в организме есть питательная сила, до тех пор высасывают ее. Если организм погибает, то погибают вместе с ним или же перекочевывают в другие места.
Сегодня «украинская корова» чувствует себя плохо. Объемы экономики сократились на пятую часть. То есть территория паразитирования уменьшилась, а количество паразитов – нет. Поэтому наблюдаем такое явление, как передел собственности. Ринат Ахметов же никуда не делся. Его активы хоть и упали в цене, но он продолжает зарабатывать на оккупированных территориях. Дмитрий Фирташ остался в стороне. Но просочились другие.
Появились «новые голодные». Это те, кто пришел к власти после Революции достоинства. Никто ничего нового не создает. Поэтому идет такая ярая клановая борьба. Кому-то, чтобы выжить, надо у кого-то что-то отобрать. Иначе бизнес загнется.
– Можно считать, что повышение тарифов — это часть «договорняка» с олигархами?
— Конечно, повышение тарифов — своего рода откупные для украинских олигархов, которые шантажируют власть. Такая себе ролевая игра. Дескать, можешь сопротивляться, говорить о реформах. В конце концов, соглашайся, а я тебя на выборах поддержу, сделаю настоящим реформатором. А главное – на пенсии будешь доживать в теплых краях. Негласный новый договор между властью и олигархатом уже существует. Это видно из тех уродливых явлений, которые происходят в парламенте. Видим назначения по непонятной логике.
Структуры Ахметова сегодня добиваются очередного повышения тарифов на электроэнергию. И это повышение будет.
– Сейчас руководство страны осуществляется в ручном режиме. Почему Петр Порошенко пошел таким http://politeka.net/223239-tretij-majda ... sudarstvo/
новости в Украине
Re: новости в Украине
«Сюрприз» від ВР: Авто на газі стануть поза законом, перевізники заплатять більше
понеділок, 13 червень 2016, 20:57
Черговий подарунок до Дня незалежності.
У Верховній Раді з'явився законопроект №4683, яким переобладнання автомобілів під газ перетворять на справжнє пекло для українців, повідомляють Патріоти України з посиланням на сайт Нескучные новости.
Якщо №4683 буде принят в Раді, для легальної установки газобалонного обладнання доведеться написати запит в центральний офіс виробника авто, отримати звідти офіційну відповідь, зробити переклад документа українською і далі звертатися до уповноваженого органу, який повинен прийняти цей документ.
Виробник, в свою чергу, може вимагати сертифікати від СТО на обладнання і матеріали. Таким чином, установка ГБО на авто ускладнюється практично до неможливого в масових масштабах.
"І це не єдиний сюрприз законопроекту № 4683! Тотальна перевірка техстану автотранспорту на дорогах, конфіскація транспорту за нелегальні перевезення пасажирів і вантажів, додатковий збір грошей з водіїв за видачу посвідчення водія-професіонала, без якого не можна перевозити пасажирів і вантажі", - повідомляє правозахисник Володимир Караваєв
http://patrioty.org.ua./society/siurpryz-vid-vr-avto-na-hazu-stanut-poza-zakonom-pereviznyky-zaplatiat-bilshe-122347.html
понеділок, 13 червень 2016, 20:57
Черговий подарунок до Дня незалежності.
У Верховній Раді з'явився законопроект №4683, яким переобладнання автомобілів під газ перетворять на справжнє пекло для українців, повідомляють Патріоти України з посиланням на сайт Нескучные новости.
Якщо №4683 буде принят в Раді, для легальної установки газобалонного обладнання доведеться написати запит в центральний офіс виробника авто, отримати звідти офіційну відповідь, зробити переклад документа українською і далі звертатися до уповноваженого органу, який повинен прийняти цей документ.
Виробник, в свою чергу, може вимагати сертифікати від СТО на обладнання і матеріали. Таким чином, установка ГБО на авто ускладнюється практично до неможливого в масових масштабах.
"І це не єдиний сюрприз законопроекту № 4683! Тотальна перевірка техстану автотранспорту на дорогах, конфіскація транспорту за нелегальні перевезення пасажирів і вантажів, додатковий збір грошей з водіїв за видачу посвідчення водія-професіонала, без якого не можна перевозити пасажирів і вантажі", - повідомляє правозахисник Володимир Караваєв
http://patrioty.org.ua./society/siurpryz-vid-vr-avto-na-hazu-stanut-poza-zakonom-pereviznyky-zaplatiat-bilshe-122347.html
Re: новости в Украине
Открытое письмо Сергея Пояркова Наденьке: «молодец среди овец, а среди мировых волков — молчи»
Общественность Украины, в особенности социальные группы, журналисты, политики активно обсуждают неординарные высказывания украинской героини Надежды Савченко, народного депутата, представителя страны в ПАСЕ и главное — человека Украины, на которого смотрит весь мир круглосуточно и следит за каждым ее высказыванием, от которого может зависеть и мировая политика и судьба Украины.
В целом, общественность преклоняется перед героизмом и мужеством Надежды, но особенности ее необдуманных высказываний вызывают у людей настороженное предчувствие и опасность последствий.
Слово — не воробей, вылетит не поймаешь — говорит народная пословица.
Высказанное вслух — программа. Слова и мысли материальны.
Ниже приведены рассуждения и советы Сергея Пояркова, которые, порой резкие, но правдивые, и на которые не следует обижаться, зная Сергея:
Во-первых, я поздравляю Надежду Савченко с оглушительным успехом: после того, как она открыла рот, выйдя из тюрьмы, наш виртуоз афоризмов Кличко резко померк на ее фоне. Надя громит Виталика по всем фронтам. И, поскольку, Виталий уже не имеет шансов сбежать обратно в бокс, а Надежду Москва уже ни за какие коврижки не вернет в http://proua.com.ua/?p=53473
Общественность Украины, в особенности социальные группы, журналисты, политики активно обсуждают неординарные высказывания украинской героини Надежды Савченко, народного депутата, представителя страны в ПАСЕ и главное — человека Украины, на которого смотрит весь мир круглосуточно и следит за каждым ее высказыванием, от которого может зависеть и мировая политика и судьба Украины.
В целом, общественность преклоняется перед героизмом и мужеством Надежды, но особенности ее необдуманных высказываний вызывают у людей настороженное предчувствие и опасность последствий.
Слово — не воробей, вылетит не поймаешь — говорит народная пословица.
Высказанное вслух — программа. Слова и мысли материальны.
Ниже приведены рассуждения и советы Сергея Пояркова, которые, порой резкие, но правдивые, и на которые не следует обижаться, зная Сергея:
Во-первых, я поздравляю Надежду Савченко с оглушительным успехом: после того, как она открыла рот, выйдя из тюрьмы, наш виртуоз афоризмов Кличко резко померк на ее фоне. Надя громит Виталика по всем фронтам. И, поскольку, Виталий уже не имеет шансов сбежать обратно в бокс, а Надежду Москва уже ни за какие коврижки не вернет в http://proua.com.ua/?p=53473
Re: новости в Украине
"Выполнение Украиной соглашений Минск-2 - это процедура минирования украинской государственности" - російський http://patrioty.org.ua./blogs/vpolnenye-ukraynoi-sohlashenyi-mynsk-2--to-protsedura-mynyrovanyia-ukraynskoi-hosudarstvennosty--rosiiskyi-publitsyst-124071.html
Re: новости в Украине
Ліцензія на експорт: Україна дозволила терористам "ЛНР" продавати вугілля за кордон
п’ятниця, 1 липень 2016, 14:14
З середини травня ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна"" почала постачати вугілля в Словаччину.
Україна надала ліцензію на експортне відвантаження вугілля ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна", яка зареєстрована на тимчасово непідконтрольній Україні території в місті Антрацит. Про це повідомляє ЛІГА.net з посиланням на кількох вугільних трейдерів, передають Патріоти України.
Зокрема, з середини травня компанія почала постачати вугілля в Словаччину. Вартість антрациту на кордоні становить близько $80/т (на умовах DAP).
Точні обсяги експорту невідомі. За даними учасників ринку, всього в травні Україна експортувала близько 30 тис. т антрациту, добутого на непідконтрольних територіях. Це найбільший обсяг експорту дефіцитної марки вугілля з грудня 2014 року. Зараз в Україні спостерігається дефіцит антрацитового вугілля.
Крім "Центральної" експортом антрациту займаються ще ряд компаній: ТОВ "Інтегралл" (Старобільськ, Луганська область), ТОВ "Ровеньки-Вуглепостач", що належить братові "радника міністра енергетики ЛНР" Олександра Мельничука.
Експорт антрациту з України підлягає ліцензуванню. Дозвіл на експортні операції видає Міністерство економічного розвитку і торгівлі за погодженням з Міністерством енергетики та вугільної промисловості.
http://patrioty.org.ua./ecomomic/litsenziia-na-eksport-ukraina-dozvolyla-terorystam-lnr-prodavaty-vuhillia-za-kordon-124556.html
п’ятниця, 1 липень 2016, 14:14
З середини травня ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна"" почала постачати вугілля в Словаччину.
Україна надала ліцензію на експортне відвантаження вугілля ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна", яка зареєстрована на тимчасово непідконтрольній Україні території в місті Антрацит. Про це повідомляє ЛІГА.net з посиланням на кількох вугільних трейдерів, передають Патріоти України.
Зокрема, з середини травня компанія почала постачати вугілля в Словаччину. Вартість антрациту на кордоні становить близько $80/т (на умовах DAP).
Точні обсяги експорту невідомі. За даними учасників ринку, всього в травні Україна експортувала близько 30 тис. т антрациту, добутого на непідконтрольних територіях. Це найбільший обсяг експорту дефіцитної марки вугілля з грудня 2014 року. Зараз в Україні спостерігається дефіцит антрацитового вугілля.
Крім "Центральної" експортом антрациту займаються ще ряд компаній: ТОВ "Інтегралл" (Старобільськ, Луганська область), ТОВ "Ровеньки-Вуглепостач", що належить братові "радника міністра енергетики ЛНР" Олександра Мельничука.
Експорт антрациту з України підлягає ліцензуванню. Дозвіл на експортні операції видає Міністерство економічного розвитку і торгівлі за погодженням з Міністерством енергетики та вугільної промисловості.
http://patrioty.org.ua./ecomomic/litsenziia-na-eksport-ukraina-dozvolyla-terorystam-lnr-prodavaty-vuhillia-za-kordon-124556.html
Re: новости в Украине
Голова СБУ розповів як Путін лихо реінкарнував свою головну маріонетку в Україні
субота, 2 липень 2016, 12:47
Віктор Медведчук повністю працює в інтересах Москви, хоча представляє на мінських переговорах Україну.
Про це в інтерв'ю facenews.ua заявив представник СБУ Віктор Скіпальський, повідомляють Патріоти України.
Він також зазначив, що призначити Медведчука представником України в Мінську попросила Ангела Меркель. Однак про це канцлера Німеччини попросив президент Росії Володимир Путін.
Скіпальський впевнений, що через присутність Медведчука в переговорному процесі, Москва має більш широке поле для маневру. При цьому Київ не може відкрито діяти в своїх інтересах
http://patrioty.org.ua./politic/holova-sbu-rozpoviv-iak-putin-lykho-reinkarnuvav-svoiu-holovnu-marionetku-v-ukraini-124696.html
субота, 2 липень 2016, 12:47
Віктор Медведчук повністю працює в інтересах Москви, хоча представляє на мінських переговорах Україну.
Про це в інтерв'ю facenews.ua заявив представник СБУ Віктор Скіпальський, повідомляють Патріоти України.
Він також зазначив, що призначити Медведчука представником України в Мінську попросила Ангела Меркель. Однак про це канцлера Німеччини попросив президент Росії Володимир Путін.
Скіпальський впевнений, що через присутність Медведчука в переговорному процесі, Москва має більш широке поле для маневру. При цьому Київ не може відкрито діяти в своїх інтересах
http://patrioty.org.ua./politic/holova-sbu-rozpoviv-iak-putin-lykho-reinkarnuvav-svoiu-holovnu-marionetku-v-ukraini-124696.html
Re: новости в Украине
Почему в Украине умирает производство. Ликбез для чиновников Денис Казанский, «Блог Дениса Казанского» 01.07.2016 15:46
Наши чиновники явно не читали труды прогрессивных экономистов…
Почему в Украине умирает производство. Ликбез для чиновников
На днях на глаза попалась показательная новость. Пресс-служба Национальной полиции похвасталась, что полицейские в Хмельницком прекратили деятельность подпольного цеха по пошиву спортивной одежды. Сообщалось, что деятельность подпольного цеха организовали два частных предпринимателя, несколько десятков работников занимались пошивом, а изготовленную контрафактную одежду реализовывали населению на местных рынках. Хмельницкий вообще славится своими рынками, где работает едва ли не пол города. Очень многие там занимаются пошивом одежды на дому или в гаражах, без всякой регистрации. Вот один из таких цехов и накрыли.
Есть и фото улова. Понятно, что шили очевидный ширпотреб с закосом под «Адидас».
«По месту проживания организаторов незаконной деятельности и в торговых точках полицейские изъяли почти 1,5 тыс. единиц одежды с логотипами известных мировых брендов. Также изъято 27 единиц швейного оборудования и сырья для изготовления одежды. Стоимость изъятого имущества достигает 1 млн гривен», – говорит пресс-служба полиции.
В общем, все отлично. Опасные преступники пойманы и наказаны. На десять рабочих мест в Хмельницком стало меньше. Производство закрыто.
Правильно ли в данном случае поступили власти? С одной стороны работали предприниматели действительно нелегально. А с другой… Много ли в Украине сегодня шьется одежды? Можно ли назвать благополучным городом провинциальный Хмельницкий, все ли там хорошо с трудоустройством? Правильно ли закрывать швейные цеха на фоне обвалившегося ВВП и падения производства по всей стране?
По данным журнала «Український тиждень» (№25 за 24 июня) в 2015 году доля импортной одежды из текстиля и трикотажа на рынках Украины достигала 95-96%. А десять лет назад, в 2005 году была около 76-83%. Тут в пору за голову хвататься и тревогу бить, чтобы спасти ситуацию. Такими темпами через несколько лет вообще будет некого спасать.
Как должны были бы поступить в данном случае чиновники в нормальной стране, там, где власть действительно поддерживает малый бизнес и заботится о росте экономики? Ответ на этот вопрос еще в 90-х годах дал перуанский экономист Эрнандо де Сото. Рекомендую всем, кто интересуется вопросом, почитать его книгу «Загадка капитала». Этот труд посвящен проблемам стран третьего мира и анализирует причины по которым в них не приживается европейский цивилизованный капитализм. Де Сото не был в Украине, но писал книгу как будто про нашу страну.
book-capital-Sept2011-smallbook-capital-Sept2011-small
Если говорить очень коротко, де Сото в своей книге пишет о том, что большинство беднейших стран мира на самом деле не являются таковыми. Почти везде люди обладают какой-то собственностью, какими-то активами, однако часто не могут легализовать их из-за бюрократии и коррупции, поэтому их собственность ничего не стоит. Предпринимателям выгоднее работать в тени из-за высоких налогов и неудобных законов, которые им навязывает правительство. Поэтому, когда официальные законы и правила являются неэффективными и неприемлемыми для большинства, возникает альтернативная система — черный рынок, конвертационные центры, нелегальные менялы валют, подпольные цеха и т.д.
Ярчайшая украинская иллюстрация тезисов де Сото — ситуация сложившаяся с нелегальной добычей янтаря. Но о ней мы поговорим в другой раз. А сейчас — про нелегальный швейный цех в Хмельницком.
Обнаружив его, украинские чиновники должны были увидеть в нем не преступный картель, а действующее успешное производство. А вместо того, чтобы громить цех и изымать оборудование, следовало первым делом поблагодарить производителей одежды за работу в такое трудное для страны время, после чего сесть с ними за стол переговоров и спросить: что мешает производству работать и развиваться легально? На каких условиях предприниматели готовы перейти на полностью легальное положение и официально оформить всех своих десятерых рабочих?
Возможно, швейному цеху мешают частые проверки налоговой и прочих проверяющих структур? В таком случае следовало бы на определенное время ввести мораторий на такие проверки. Может быть слишком высоки налоги? Тогда следует выслушать претензии и на основе них делать поправки в налоговый кодекс, так чтобы могли легализоваться и другие. Возможно, людям нужны налоговые каникулы на год? Да чиновники должны в лепешку разбиться, чтобы дать такие каникулы, но сохранить производителя одежды и рабочие места. Очевидно, что предприниматели могут шить не только паленый «Адидас», но вполне могли бы делать одежду под каким-то национальным брендом или хотя бы производить безликий ширпотреб по типу китайского. Лучше так, чем никак.
Вместо всего этого включается тупая репрессивная машина, которая катком уничтожает хилые ростки легкой промышленности. И теперь в не самом процветающем украинском городе стало на десять рабочих мест меньше. Наши чиновники явно не читали труды прогрессивных экономистов…
Настоящие реформы в нашей стране начнутся тогда, когда изменится чиновничий подход к бизнесу и налогообложению. А пока все будет так, как с этим цехом в Хмельницком, о процветании можно не думать.
http://www.facenews.ua/columns/2016/307492/
Наши чиновники явно не читали труды прогрессивных экономистов…
Почему в Украине умирает производство. Ликбез для чиновников
На днях на глаза попалась показательная новость. Пресс-служба Национальной полиции похвасталась, что полицейские в Хмельницком прекратили деятельность подпольного цеха по пошиву спортивной одежды. Сообщалось, что деятельность подпольного цеха организовали два частных предпринимателя, несколько десятков работников занимались пошивом, а изготовленную контрафактную одежду реализовывали населению на местных рынках. Хмельницкий вообще славится своими рынками, где работает едва ли не пол города. Очень многие там занимаются пошивом одежды на дому или в гаражах, без всякой регистрации. Вот один из таких цехов и накрыли.
Есть и фото улова. Понятно, что шили очевидный ширпотреб с закосом под «Адидас».
«По месту проживания организаторов незаконной деятельности и в торговых точках полицейские изъяли почти 1,5 тыс. единиц одежды с логотипами известных мировых брендов. Также изъято 27 единиц швейного оборудования и сырья для изготовления одежды. Стоимость изъятого имущества достигает 1 млн гривен», – говорит пресс-служба полиции.
В общем, все отлично. Опасные преступники пойманы и наказаны. На десять рабочих мест в Хмельницком стало меньше. Производство закрыто.
Правильно ли в данном случае поступили власти? С одной стороны работали предприниматели действительно нелегально. А с другой… Много ли в Украине сегодня шьется одежды? Можно ли назвать благополучным городом провинциальный Хмельницкий, все ли там хорошо с трудоустройством? Правильно ли закрывать швейные цеха на фоне обвалившегося ВВП и падения производства по всей стране?
По данным журнала «Український тиждень» (№25 за 24 июня) в 2015 году доля импортной одежды из текстиля и трикотажа на рынках Украины достигала 95-96%. А десять лет назад, в 2005 году была около 76-83%. Тут в пору за голову хвататься и тревогу бить, чтобы спасти ситуацию. Такими темпами через несколько лет вообще будет некого спасать.
Как должны были бы поступить в данном случае чиновники в нормальной стране, там, где власть действительно поддерживает малый бизнес и заботится о росте экономики? Ответ на этот вопрос еще в 90-х годах дал перуанский экономист Эрнандо де Сото. Рекомендую всем, кто интересуется вопросом, почитать его книгу «Загадка капитала». Этот труд посвящен проблемам стран третьего мира и анализирует причины по которым в них не приживается европейский цивилизованный капитализм. Де Сото не был в Украине, но писал книгу как будто про нашу страну.
book-capital-Sept2011-smallbook-capital-Sept2011-small
Если говорить очень коротко, де Сото в своей книге пишет о том, что большинство беднейших стран мира на самом деле не являются таковыми. Почти везде люди обладают какой-то собственностью, какими-то активами, однако часто не могут легализовать их из-за бюрократии и коррупции, поэтому их собственность ничего не стоит. Предпринимателям выгоднее работать в тени из-за высоких налогов и неудобных законов, которые им навязывает правительство. Поэтому, когда официальные законы и правила являются неэффективными и неприемлемыми для большинства, возникает альтернативная система — черный рынок, конвертационные центры, нелегальные менялы валют, подпольные цеха и т.д.
Ярчайшая украинская иллюстрация тезисов де Сото — ситуация сложившаяся с нелегальной добычей янтаря. Но о ней мы поговорим в другой раз. А сейчас — про нелегальный швейный цех в Хмельницком.
Обнаружив его, украинские чиновники должны были увидеть в нем не преступный картель, а действующее успешное производство. А вместо того, чтобы громить цех и изымать оборудование, следовало первым делом поблагодарить производителей одежды за работу в такое трудное для страны время, после чего сесть с ними за стол переговоров и спросить: что мешает производству работать и развиваться легально? На каких условиях предприниматели готовы перейти на полностью легальное положение и официально оформить всех своих десятерых рабочих?
Возможно, швейному цеху мешают частые проверки налоговой и прочих проверяющих структур? В таком случае следовало бы на определенное время ввести мораторий на такие проверки. Может быть слишком высоки налоги? Тогда следует выслушать претензии и на основе них делать поправки в налоговый кодекс, так чтобы могли легализоваться и другие. Возможно, людям нужны налоговые каникулы на год? Да чиновники должны в лепешку разбиться, чтобы дать такие каникулы, но сохранить производителя одежды и рабочие места. Очевидно, что предприниматели могут шить не только паленый «Адидас», но вполне могли бы делать одежду под каким-то национальным брендом или хотя бы производить безликий ширпотреб по типу китайского. Лучше так, чем никак.
Вместо всего этого включается тупая репрессивная машина, которая катком уничтожает хилые ростки легкой промышленности. И теперь в не самом процветающем украинском городе стало на десять рабочих мест меньше. Наши чиновники явно не читали труды прогрессивных экономистов…
Настоящие реформы в нашей стране начнутся тогда, когда изменится чиновничий подход к бизнесу и налогообложению. А пока все будет так, как с этим цехом в Хмельницком, о процветании можно не думать.
http://www.facenews.ua/columns/2016/307492/
Re: новости в Украине
Мирослав Гай
Военный журналист
Ну не получается впихнуть Савченко украинцам. Такие мы, подозрительные
04 июля 2016, 09:47149.1т
Ну не получается впихнуть Савченко в Украинское информационное пространство так, чтобы это приняли украинцы.
Ну вроде все прекрасно. Капитан, летчик, Ато, доброволец, плен, голодовка, мама, сестра, голодовка сухая, фак на все российское тв, Тимошенко, Пасе, опять голодовка, освобождение, а дальше улыбнемся друг другу, Президент 100%, снять санкции, российский народ не виноват, особый статус, затем министром обороны согласна...
Ну все равно, че-то не так. Какая-то необъяснимая мелочь.
Ну не выходит. Вернее, не вышло. Не получилось. Понимаю, вложились, бывает.
Не вышло. Простите нас. Ну вот такие мы подозрительные.
Вроде сами стояли с плакатами - освободите, а теперь сами же и не верим. Шутки там всякие шутим про закон о правах потребителя и 14 днях для возврата.
Ну, такие мы, парадоксальные бандеровцы. Такие вот "ну что им еще хохлам надо".
Вы простите нас. Вы держитесь здесь, вам всего доброго, хорошего настроения.
Украинский народ.
Военный журналист
Ну не получается впихнуть Савченко украинцам. Такие мы, подозрительные
04 июля 2016, 09:47149.1т
Ну не получается впихнуть Савченко в Украинское информационное пространство так, чтобы это приняли украинцы.
Ну вроде все прекрасно. Капитан, летчик, Ато, доброволец, плен, голодовка, мама, сестра, голодовка сухая, фак на все российское тв, Тимошенко, Пасе, опять голодовка, освобождение, а дальше улыбнемся друг другу, Президент 100%, снять санкции, российский народ не виноват, особый статус, затем министром обороны согласна...
Ну все равно, че-то не так. Какая-то необъяснимая мелочь.
Ну не выходит. Вернее, не вышло. Не получилось. Понимаю, вложились, бывает.
Не вышло. Простите нас. Ну вот такие мы подозрительные.
Вроде сами стояли с плакатами - освободите, а теперь сами же и не верим. Шутки там всякие шутим про закон о правах потребителя и 14 днях для возврата.
Ну, такие мы, парадоксальные бандеровцы. Такие вот "ну что им еще хохлам надо".
Вы простите нас. Вы держитесь здесь, вам всего доброго, хорошего настроения.
Украинский народ.
Востаннє редагувалось 05 липня 2016, 01:13 користувачем adas61, всього редагувалось 1 раз.
Re: новости в Украине
"А тут ещё полицейский вежливо спрашивает на улице не нужна ли им карта Киева" - блогер про десять
шокових вражень росіян від візиту в Україну
вівторок, 5 липень 2016, 16:56
"Первый шок наступает после того, как россияне пробуют наши продукты и еду. Второй, когда узнают сколько эти продукты стоят" - розповіла блогер.
http://patrioty.org.ua/blogs/a-tut-eshc ... 25107.html
шокових вражень росіян від візиту в Україну
вівторок, 5 липень 2016, 16:56
"Первый шок наступает после того, как россияне пробуют наши продукты и еду. Второй, когда узнают сколько эти продукты стоят" - розповіла блогер.
http://patrioty.org.ua/blogs/a-tut-eshc ... 25107.html
Re: новости в Украине
"Выдавите же из себя по капле Путина!": Москвичка поділилась з росіянами враженнями від візиту до Львова
четвер, 14 липень 2016, 12:31
Пенсіонерка закликала співвітчизників не вірити пропаганді Кремля, не намагатися захоплювати чужі території, а покращувати життя у власній країні.
Корінна москвичка поділилася своїми враженнями після поїздки до Львова. Текст росіянки опублікований в соцмережі і рекомендований для прочитання, особливо, жителям РФ, передають Патріоти України.
«Я пожилой человек советской формации, пенсионерка, коренная москвичка. Я только сегодня приехала из Львова. Была в Киеве. С 30 апреля по 4 мая. С 4 по 10-е во Львове. Это — НАРОД! Львовяне приглашают всех, люди предлагают оплатить проезд во Львов. Приезжайте! Посмотрите! Это — слова очевидца. По Львову можно гулять даже ночью. В Киеве по дороге на Лысую гору я подскользнулась и упала в грязь — люди тут же бросились с влажными салфетками и пакетами в руках поднимать меня, оттирать джинсы.
Во Львове полно туристов. Видела итальянцев. В хостеле жил американец. Турки, поляки, австрийцы — это те, с кем я разговаривала лично. Приезжают по работе, приезжают как туристы.В книжных магазинах книги на русском языке. Со всеми львовянами я разговаривала исключительно на русском языке. Каждый говорит, если спрашиваешь как пройти: «вы видели где-нибудь бандеровцев? Расскажите всем в России, http://patrioty.org.ua./blogs/vdavyte-zhe-yz-sebia-po-kaple-putyna-moskvychka-podilylas-z-rosiianamy-vrazhenniamy-vid-vizytu-do-lvova-126107.html
четвер, 14 липень 2016, 12:31
Пенсіонерка закликала співвітчизників не вірити пропаганді Кремля, не намагатися захоплювати чужі території, а покращувати життя у власній країні.
Корінна москвичка поділилася своїми враженнями після поїздки до Львова. Текст росіянки опублікований в соцмережі і рекомендований для прочитання, особливо, жителям РФ, передають Патріоти України.
«Я пожилой человек советской формации, пенсионерка, коренная москвичка. Я только сегодня приехала из Львова. Была в Киеве. С 30 апреля по 4 мая. С 4 по 10-е во Львове. Это — НАРОД! Львовяне приглашают всех, люди предлагают оплатить проезд во Львов. Приезжайте! Посмотрите! Это — слова очевидца. По Львову можно гулять даже ночью. В Киеве по дороге на Лысую гору я подскользнулась и упала в грязь — люди тут же бросились с влажными салфетками и пакетами в руках поднимать меня, оттирать джинсы.
Во Львове полно туристов. Видела итальянцев. В хостеле жил американец. Турки, поляки, австрийцы — это те, с кем я разговаривала лично. Приезжают по работе, приезжают как туристы.В книжных магазинах книги на русском языке. Со всеми львовянами я разговаривала исключительно на русском языке. Каждый говорит, если спрашиваешь как пройти: «вы видели где-нибудь бандеровцев? Расскажите всем в России, http://patrioty.org.ua./blogs/vdavyte-zhe-yz-sebia-po-kaple-putyna-moskvychka-podilylas-z-rosiianamy-vrazhenniamy-vid-vizytu-do-lvova-126107.html
Re: новости в Украине
пятница, 22 июля 2016 г.
Відкритий лист до Надії Савченко
Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.
Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.
Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…
А Ви, пане «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.
Та і це не по двигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.
Мене подвигнуло написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савенко насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України так до мене не ставився.
Скажіть, Надія Вікторівна, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали, чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю простити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?
Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що іще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?
Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?
Ви, пані Савченко – моральний покруч. Вас не били і не ґвалтували по 15 чоловіків одразу. Вам дозволяли фейкові голодування на дитячих сумішах, аби робити картинку для телевізора. Вам зробили ремонт у камері і поставили телевізор. Замість того, аби дозволити немитим бандитам із сусідньої камери мати вас вдені і вночі, Вам дозволяли тупі книжечки писати. Вам навіть дозволяли надівати майку з Тризубом на судове засідання. За які заслуги?
Вам не зрозуміти хлопців, котрим за витатуйований на передпліччі Тризуб відрубали руку по саме плече; яким випалювали витатуйований на лівому боці грудей Тризуб праскою; яким випікал очі і відрізали носи. Вам не зрозуміти 20-річних хлопців, яких кастрували чеченські найманці. Знаєте, як це робиться? О, там майстри працюють: заганяють задній прохід особливу шиповану палицю, ривок – і усе чоловіче «господарство» на свіжому повітрі. Навіть крові немає. Може, запропонуєте цим бідолахам також вибачитися?
Ви повернулися з узиліща з відгодовованю під час «голодувань» дупою й мордякою – хоч поросят об неї бий. Вам не зрозуміти ставлення до «настоящих воинов ДНР» дівчини, яка потрапила до підвалів донецького СМЕРШу. На ній живого місця не залишили. Кісточки поламані, цілковите виснаження. Головне – її ґвалтували, довго, вигадливо; ґвалтували гумовими палицями і пляшками з-під пива. Вона досі на реабілітації у Дніпрі, у стані напівбожевілля. Запропонуйте їй та її мамі вибачитися перед катами, що таке вчинили.
Якби член британського парламенту 1943 році запропонував британцям вибачитися перед есесівцями; випити по сто фронтових грамів з Гіммлером і посміхнутися Калтенбруннеру, його б негайно загорнули в мокрі простирадла і відвезли до лікарні. Ви дозволяєте собі пропонувати те саме.
Ви пропонуєте вибачитися перед потворами, які здирали живцем шкіру з людей, ґвалтували, грабували. Не через необхідність – їсти хотілося чи жінку, а для того аби принизити, втоптати у багно. Знаєте, чому люди довго ще не ловитимуть рибу в Ісааківському водосховищі? Раджу поїхати до свого дружбана Плотницького, тяпнути з ним склянку шмурдяку, надіти акваланг і пірнути. А випірнувши вибачитися.
Ви кажете, якщо ми не вибачимося перед «Моторолою» та «Бєсом» - війна не закінчиться? Можливо. Але як на мене, краще воювати ще 10 років, аніж діяти за Вашим рецептом. Бо навіть якщо Ви зупините таким чином війну, я не зможу повернутися до Луганська, не зможу дихати одним повітрям з тими, хто нас ненавидить, хто нас розстрілював і катував, хто відверто називає нас недолюдьми.
Втім – Вам цього не зрозуміти, як не розуміє ситий голодного. Вірніше не так: як не розуміє підла людина сусіда, що має якусь гідність. Ви пропонуєте приповти до Мірошника і простити його про мир. Я - не хочу. Я бажаю аби Міпошник щонайменше, сидів у тюрмі, а не у Луганській обасній адміністрації чи, не дай Ьог, у Верховній ріді. Вам цього мого бажання не зрозуміти.
Отож, мушу Вам сказати: працюватиму на те, аби Ви та уся партія «Батьківщина» пішли в політичне небуття. Ну а вже потім почнемо розбиратися з вами усіма індивідуально.
Спитаємо за усе. Усе пригадаємо. Суд над вами усіма буде справедливий, але суворий.
Спитаємо також і з усіх тих, хто Вас підтримував, "розкручував", спонсорував і захищав.
Інакше – ніяк. Ви перетнули межу. Ви фактично закликали здати Донбас Путіну і його холуям. Та ще й попросити у них пробачення.
Особисто я цього робити не збираюся.
Маю честь,
ПАВЛО ПРАВИЙ, колишній шахтар, історик, письменник, луганчанин.
http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/07 ... st_22.html
Відкритий лист до Надії Савченко
Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.
Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.
Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…
А Ви, пане «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.
Та і це не по двигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.
Мене подвигнуло написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савенко насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України так до мене не ставився.
Скажіть, Надія Вікторівна, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали, чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю простити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?
Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що іще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?
Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?
Ви, пані Савченко – моральний покруч. Вас не били і не ґвалтували по 15 чоловіків одразу. Вам дозволяли фейкові голодування на дитячих сумішах, аби робити картинку для телевізора. Вам зробили ремонт у камері і поставили телевізор. Замість того, аби дозволити немитим бандитам із сусідньої камери мати вас вдені і вночі, Вам дозволяли тупі книжечки писати. Вам навіть дозволяли надівати майку з Тризубом на судове засідання. За які заслуги?
Вам не зрозуміти хлопців, котрим за витатуйований на передпліччі Тризуб відрубали руку по саме плече; яким випалювали витатуйований на лівому боці грудей Тризуб праскою; яким випікал очі і відрізали носи. Вам не зрозуміти 20-річних хлопців, яких кастрували чеченські найманці. Знаєте, як це робиться? О, там майстри працюють: заганяють задній прохід особливу шиповану палицю, ривок – і усе чоловіче «господарство» на свіжому повітрі. Навіть крові немає. Може, запропонуєте цим бідолахам також вибачитися?
Ви повернулися з узиліща з відгодовованю під час «голодувань» дупою й мордякою – хоч поросят об неї бий. Вам не зрозуміти ставлення до «настоящих воинов ДНР» дівчини, яка потрапила до підвалів донецького СМЕРШу. На ній живого місця не залишили. Кісточки поламані, цілковите виснаження. Головне – її ґвалтували, довго, вигадливо; ґвалтували гумовими палицями і пляшками з-під пива. Вона досі на реабілітації у Дніпрі, у стані напівбожевілля. Запропонуйте їй та її мамі вибачитися перед катами, що таке вчинили.
Якби член британського парламенту 1943 році запропонував британцям вибачитися перед есесівцями; випити по сто фронтових грамів з Гіммлером і посміхнутися Калтенбруннеру, його б негайно загорнули в мокрі простирадла і відвезли до лікарні. Ви дозволяєте собі пропонувати те саме.
Ви пропонуєте вибачитися перед потворами, які здирали живцем шкіру з людей, ґвалтували, грабували. Не через необхідність – їсти хотілося чи жінку, а для того аби принизити, втоптати у багно. Знаєте, чому люди довго ще не ловитимуть рибу в Ісааківському водосховищі? Раджу поїхати до свого дружбана Плотницького, тяпнути з ним склянку шмурдяку, надіти акваланг і пірнути. А випірнувши вибачитися.
Ви кажете, якщо ми не вибачимося перед «Моторолою» та «Бєсом» - війна не закінчиться? Можливо. Але як на мене, краще воювати ще 10 років, аніж діяти за Вашим рецептом. Бо навіть якщо Ви зупините таким чином війну, я не зможу повернутися до Луганська, не зможу дихати одним повітрям з тими, хто нас ненавидить, хто нас розстрілював і катував, хто відверто називає нас недолюдьми.
Втім – Вам цього не зрозуміти, як не розуміє ситий голодного. Вірніше не так: як не розуміє підла людина сусіда, що має якусь гідність. Ви пропонуєте приповти до Мірошника і простити його про мир. Я - не хочу. Я бажаю аби Міпошник щонайменше, сидів у тюрмі, а не у Луганській обасній адміністрації чи, не дай Ьог, у Верховній ріді. Вам цього мого бажання не зрозуміти.
Отож, мушу Вам сказати: працюватиму на те, аби Ви та уся партія «Батьківщина» пішли в політичне небуття. Ну а вже потім почнемо розбиратися з вами усіма індивідуально.
Спитаємо за усе. Усе пригадаємо. Суд над вами усіма буде справедливий, але суворий.
Спитаємо також і з усіх тих, хто Вас підтримував, "розкручував", спонсорував і захищав.
Інакше – ніяк. Ви перетнули межу. Ви фактично закликали здати Донбас Путіну і його холуям. Та ще й попросити у них пробачення.
Особисто я цього робити не збираюся.
Маю честь,
ПАВЛО ПРАВИЙ, колишній шахтар, історик, письменник, луганчанин.
http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/07 ... st_22.html
Re: новости в Украине
Савченко заявила, что должна стать президентом и ввести диктатуру в Украине
Народный депутат Надежда Савченко убеждена, что политическую систему в Украине можно изменить только сверху, а Украине нужен определенный период диктатуры.
Об этом она заявила в интервью DW.
«Чтобы изменить полномочия президента, структуру страны, законы перезапустить, чтобы они действовали для людей, побороть коррупцию – надо стать таким диктатором, который имеет все в своих руках. Для того, чтобы вернуть эту власть народу и сделать так, чтобы больше никогда власти у народа не забрали», – отметила Савченко.
На вопрос о президентских амбициях бывшая военно-пленная России ответила, что считает такое развитие событий скорее необходимостью.
«Я отвечала, что не хочу, но я отвечала, что могу. А теперь я, наверное, отвечу, что, скорее всего, уже должна», – заявила Савченко.
http://vlasti.net/news/243554
Народный депутат Надежда Савченко убеждена, что политическую систему в Украине можно изменить только сверху, а Украине нужен определенный период диктатуры.
Об этом она заявила в интервью DW.
«Чтобы изменить полномочия президента, структуру страны, законы перезапустить, чтобы они действовали для людей, побороть коррупцию – надо стать таким диктатором, который имеет все в своих руках. Для того, чтобы вернуть эту власть народу и сделать так, чтобы больше никогда власти у народа не забрали», – отметила Савченко.
На вопрос о президентских амбициях бывшая военно-пленная России ответила, что считает такое развитие событий скорее необходимостью.
«Я отвечала, что не хочу, но я отвечала, что могу. А теперь я, наверное, отвечу, что, скорее всего, уже должна», – заявила Савченко.
http://vlasti.net/news/243554
Re: новости в Украине
Стоимость проезда по трассе Киев – Одесса может составить более 800 гривен
28.07.2016
За проезд одного автомобиля по украинскому «автобану» будут просить 34 доллара, пишет Страна.
По словам начальника инвестиционного отдела Агентства инвестиций и развития Одесской ОГА Владимира Шемаева, стоимость ремонта одного километра трассы Киев – Одесса будет составлять 5 миллионов долларов. Несложно подсчитать, что для того, чтобы привести в надлежащее всю автодорогу длиной полтысячи километров понадобится 2,5 миллиардов долларов. Теперь же, если с расчетом окупаемости инвестиций во временном интервале 20 лет, ежегодные сборы должны составлять 125 миллионов долларов, или иными словами 342,5 тысячи долларов ежедневно. Согласно расчетному трафику для данной дороги I категории интенсивность движения составляет 10 тысяч авто в день. Соответственно, за проезд одной единицы транспорта необходимо собирать по 34 доллара или по нынешнему курсу 856 гривен. Таким образом, получаем тариф 2 гривны за один километр .
В свою очередь, министр инфраструктуры Владимир Омелян заявил, что стоимость проезда по автотрассе Киев – Одесса будет «символической».
http://drive-news.net/stoimost-proezda- ... 00-griven/
28.07.2016
За проезд одного автомобиля по украинскому «автобану» будут просить 34 доллара, пишет Страна.
По словам начальника инвестиционного отдела Агентства инвестиций и развития Одесской ОГА Владимира Шемаева, стоимость ремонта одного километра трассы Киев – Одесса будет составлять 5 миллионов долларов. Несложно подсчитать, что для того, чтобы привести в надлежащее всю автодорогу длиной полтысячи километров понадобится 2,5 миллиардов долларов. Теперь же, если с расчетом окупаемости инвестиций во временном интервале 20 лет, ежегодные сборы должны составлять 125 миллионов долларов, или иными словами 342,5 тысячи долларов ежедневно. Согласно расчетному трафику для данной дороги I категории интенсивность движения составляет 10 тысяч авто в день. Соответственно, за проезд одной единицы транспорта необходимо собирать по 34 доллара или по нынешнему курсу 856 гривен. Таким образом, получаем тариф 2 гривны за один километр .
В свою очередь, министр инфраструктуры Владимир Омелян заявил, что стоимость проезда по автотрассе Киев – Одесса будет «символической».
http://drive-news.net/stoimost-proezda- ... 00-griven/
Re: новости в Украине
У Вашингтоні Порошенко і посол України в США мають негативний імідж, - канадський політолог
понеділок, 8 серпень 2016, 13:19
Імідж Порошенка у Вашингтоні є відображенням його іміджу всередині України.
Чалий був заступником Порошенка, коли той недовгий час обіймав посаду міністра закордонних справ при президенті Ющенку, а після того – дослідником найкращої київської аналітичної організації Центру Разумкова, що був політично наближений до "прагматичного" крила націонал-демократів (Ющенка, Арсенія Яценюка, Віталія Кличка і Порошенка). Так пише для Gazeta.ua науковий співробітник Канадського інституту українських студій Тарас Кузьо, передають Патріоти України.
Імідж Порошенка у Вашингтоні є відображенням його іміджу всередині України. Його сприймають за президента, який ніколи не намагався втілити в життя свої гучні заяви про "деолігархізацію", а натомість продовжує укладати закулісні угоди.
Пишучи про появу нового сімейного клану Порошенка, Сергій Лещенко зазначає, що "замість того, щоб боротися з олігархами, влада змушує їх іти на поступки і ділитись". В результаті лише "перерозподіляються потоки на користь президентського клану".
Причина того, що Порошенко став єдиним олігархом, чиї статки зросли протягом останніх років, полягає не в тому, що українці їдять більше шоколаду в часи війни. Порошенко використовує свою президентську посаду, аби розширювати власну бізнес-імперію і кланову мережу.
Імідж Порошенка зіпсувався великою мірою внаслідок його небажання звільняти генерального прокурора Віктора Шокіна, незважаючи на гучні звинувачення в його бік з приводу блокування кримінальних справ і реформи прокуратури з боку посла США в Україні Джеффрі Пайєтта.
Американські експерти з української тематики та представники української діаспори у Вашингтоні вважають посла Чалого неорганізованим, порівнюючи його з Ющенком. Він починає говорити на одну тему, однак згодом відволікається і збивається на манівці. Як і Ющенко, Чалий може говорити багато, однак ні про що, виглядаючи
Крім того, посол Чалий нагадує Ющенка у своїй зарозумілості та намаганні виглядати всезнайком. Дехто з моїх знайомих порівнював його з Арсенієм Яценюком, коли той вперше побував у США в статусі міністра закордонних справ, і навіть із Костянтином Грищенком – найбільш пихатим з усіх українських міністрів закордонних справ.
Порошенко і посол Чалий також поділяють одну рису, яку у Вашингтоні сприймають у негативному ключі. Вони намагаються приписувати собі заслуги за всі досягнення, навіть якщо вони ніяк до них не причетні.
У випадку Порошенка українські ЗМІ називали це манією величі. Він вважає, що врятував Україну, здійснив великі звершення і що в країні немає нікого кращого за нього. У Вашингтоні я чув думки про те, що Порошенко втрачає зв'язок із реальністю, стає параноїдальним і ніколи не слухає думок інших людей. Своїх опонентів і критиків він вважає "зрадниками", оскільки лише Порошенко може врятувати країну.
Усі експерти, з якими я зустрічався і підтримую контакти, вважають, що найбільшою перешкодою для реформ і боротьби з корупцією в Україні є Порошенко. Кілька разів різні люди повторювали мені, що він "є величезною перешкодою для процесу реформ".
Відірваність Порошенка від реальності нагадує Ющенка, який звинувачував виборців у тому, що вони не зрозуміли його і не проголосували за нього на президентських виборах 2010 року.
Незрозуміло, як у свідомості Порошенка його манія величі може узгоджуватись із різким падінням його популярності та тим фактом, що три чверті українців переконані, що країна рухається в неправильному напрямі.
Стагнація України в 2016 році нагадує аналогічний процес у 2007-ому.
Порівнюючи Чалого з колишніми послами, зокрема з Олександром Моциком, який перебував у Вашингтоні під час президентської каденції Віктора Януковича, мої знайомі роблять висновки не на користь Чалого. Посол Моцик, який постійно мав займати дуже обережну позицію у час, коли Януковича постійно критикували, часто звертався до українських експертів у Вашингтоні за інформацією і допомогою. Посол Чалий цього ніколи не робить.
Я давно знаю Чалого. Одначе він проігнорував запит від Ростислава Павленка з президентської адміністрації з приводу того, що я відвідуватиму Вашингтон і йому буде корисно зі мною зустрітись. Проте Україна повинна бути зацікавленою в лобіюванні власних інтересів, чи не так?
Мої знайомі сприймають Чалого як союзника Порошенка, якого призначили на посаду, для якої в нього бракує кваліфікації. На відміну від послів Моцика чи Олега Шамшура, якого теж дуже поважали, він не є професійним дипломатом. І хоча будь-яка країна може призначити послом політичну фігуру, призначення непрофесійного дипломата послом у найважливішу для української національної безпеки країну виглядає не надто мудрим зі стратегічної точки зору рішенням.
Тому нас не має дивувати той факт, що Порошенко гарантував Дмитру Фірташу недоторканність навесні 2014 року – якраз тоді, коли США намагалися добитись його екстрадиції на свою територію. Очевидно, що Порошенко мав би допомогти США з екстрадицією Фірташа, аби отримати певні вигоди для України.
Однак – як і у випадку з призначенням Чалого послом у США – тоді Порошенко засвідчив, що особисті зв'язки і закулісні угоди, які сприяють розширенню його бізнес-імперії, для нього важливіші.
http://patrioty.org.ua/politic/u-vashyn ... 29107.html
понеділок, 8 серпень 2016, 13:19
Імідж Порошенка у Вашингтоні є відображенням його іміджу всередині України.
Чалий був заступником Порошенка, коли той недовгий час обіймав посаду міністра закордонних справ при президенті Ющенку, а після того – дослідником найкращої київської аналітичної організації Центру Разумкова, що був політично наближений до "прагматичного" крила націонал-демократів (Ющенка, Арсенія Яценюка, Віталія Кличка і Порошенка). Так пише для Gazeta.ua науковий співробітник Канадського інституту українських студій Тарас Кузьо, передають Патріоти України.
Імідж Порошенка у Вашингтоні є відображенням його іміджу всередині України. Його сприймають за президента, який ніколи не намагався втілити в життя свої гучні заяви про "деолігархізацію", а натомість продовжує укладати закулісні угоди.
Пишучи про появу нового сімейного клану Порошенка, Сергій Лещенко зазначає, що "замість того, щоб боротися з олігархами, влада змушує їх іти на поступки і ділитись". В результаті лише "перерозподіляються потоки на користь президентського клану".
Причина того, що Порошенко став єдиним олігархом, чиї статки зросли протягом останніх років, полягає не в тому, що українці їдять більше шоколаду в часи війни. Порошенко використовує свою президентську посаду, аби розширювати власну бізнес-імперію і кланову мережу.
Імідж Порошенка зіпсувався великою мірою внаслідок його небажання звільняти генерального прокурора Віктора Шокіна, незважаючи на гучні звинувачення в його бік з приводу блокування кримінальних справ і реформи прокуратури з боку посла США в Україні Джеффрі Пайєтта.
Американські експерти з української тематики та представники української діаспори у Вашингтоні вважають посла Чалого неорганізованим, порівнюючи його з Ющенком. Він починає говорити на одну тему, однак згодом відволікається і збивається на манівці. Як і Ющенко, Чалий може говорити багато, однак ні про що, виглядаючи
Крім того, посол Чалий нагадує Ющенка у своїй зарозумілості та намаганні виглядати всезнайком. Дехто з моїх знайомих порівнював його з Арсенієм Яценюком, коли той вперше побував у США в статусі міністра закордонних справ, і навіть із Костянтином Грищенком – найбільш пихатим з усіх українських міністрів закордонних справ.
Порошенко і посол Чалий також поділяють одну рису, яку у Вашингтоні сприймають у негативному ключі. Вони намагаються приписувати собі заслуги за всі досягнення, навіть якщо вони ніяк до них не причетні.
У випадку Порошенка українські ЗМІ називали це манією величі. Він вважає, що врятував Україну, здійснив великі звершення і що в країні немає нікого кращого за нього. У Вашингтоні я чув думки про те, що Порошенко втрачає зв'язок із реальністю, стає параноїдальним і ніколи не слухає думок інших людей. Своїх опонентів і критиків він вважає "зрадниками", оскільки лише Порошенко може врятувати країну.
Усі експерти, з якими я зустрічався і підтримую контакти, вважають, що найбільшою перешкодою для реформ і боротьби з корупцією в Україні є Порошенко. Кілька разів різні люди повторювали мені, що він "є величезною перешкодою для процесу реформ".
Відірваність Порошенка від реальності нагадує Ющенка, який звинувачував виборців у тому, що вони не зрозуміли його і не проголосували за нього на президентських виборах 2010 року.
Незрозуміло, як у свідомості Порошенка його манія величі може узгоджуватись із різким падінням його популярності та тим фактом, що три чверті українців переконані, що країна рухається в неправильному напрямі.
Стагнація України в 2016 році нагадує аналогічний процес у 2007-ому.
Порівнюючи Чалого з колишніми послами, зокрема з Олександром Моциком, який перебував у Вашингтоні під час президентської каденції Віктора Януковича, мої знайомі роблять висновки не на користь Чалого. Посол Моцик, який постійно мав займати дуже обережну позицію у час, коли Януковича постійно критикували, часто звертався до українських експертів у Вашингтоні за інформацією і допомогою. Посол Чалий цього ніколи не робить.
Я давно знаю Чалого. Одначе він проігнорував запит від Ростислава Павленка з президентської адміністрації з приводу того, що я відвідуватиму Вашингтон і йому буде корисно зі мною зустрітись. Проте Україна повинна бути зацікавленою в лобіюванні власних інтересів, чи не так?
Мої знайомі сприймають Чалого як союзника Порошенка, якого призначили на посаду, для якої в нього бракує кваліфікації. На відміну від послів Моцика чи Олега Шамшура, якого теж дуже поважали, він не є професійним дипломатом. І хоча будь-яка країна може призначити послом політичну фігуру, призначення непрофесійного дипломата послом у найважливішу для української національної безпеки країну виглядає не надто мудрим зі стратегічної точки зору рішенням.
Тому нас не має дивувати той факт, що Порошенко гарантував Дмитру Фірташу недоторканність навесні 2014 року – якраз тоді, коли США намагалися добитись його екстрадиції на свою територію. Очевидно, що Порошенко мав би допомогти США з екстрадицією Фірташа, аби отримати певні вигоди для України.
Однак – як і у випадку з призначенням Чалого послом у США – тоді Порошенко засвідчив, що особисті зв'язки і закулісні угоди, які сприяють розширенню його бізнес-імперії, для нього важливіші.
http://patrioty.org.ua/politic/u-vashyn ... 29107.html
Re: новости в Украине
Robert Cheda
"Europo, спаси Украину". Стране грозит распад или правительства сильной руки
http://wiadomosci.wp.pl/kat,1027139,tit ... aid=117920
Захід втрачає Україну: Що може зробити для її порятунку Польща? - польський оглядач
четвер, 18 серпень 2016, 16:45
Наростаюча військова ескалація в Донбасі і в Криму допоможуть запустити два українських сценарії, які буде складно зупинити. Кожен з них змусить Київ звернути зі шляху демократичної трансформації, вважає Роберт Хеда.
Польський оглядач Роберт Хеда розписав детальний аналіз про події, що відбуваються в Україні. З чимось можна погодитися, а з чимось ні, але прислухатися і враховувати такі погляди і прогнози необхідно. Переклад статті польського видання Wirtualna Polska Перерахування проблем показує, як мало місця в європейській політиці займає сьогодні Україна. Однак дестабілізація зони східного сусідства багато в чому обумовлює ті події, через які проходить зараз Європа: від антиросійських санкцій до політичної конфронтації з Москвою.
Те, що створиться така ситуація, ще рік тому (хоча, звичайно, без подробиць) передбачала українська аналітична група "Інформаційний спротив", вбачаючи в ній одну з загроз для прозахідної трансформації України. Сумні висновки супроводжуються твердженням, що якби Росія не скористалася європейськими проблемами, це б означало, що нею керують ідіоти.
Іншими словами, українське вікно можливостей Путіна зараз широко відкрито, оскільки ЄС тоне в своїх проблемах. у США йде виборча кампанія, яка поглине всю увагу Вашингтона до грудня, а нова адміністрація приступить до роботи не раніше, ніж навесні 2017 року. Але навіть тоді Київ не буде впевнений у тому, що отримає підтримку, адже новим президентом США може стати Дональд Трамп.
Відповідно, у Кремля щодо України розв'язані руки, і він може відчути повну безкарність, тим більше що Захід вичерпав арсенал у відповідь кроків з розряду невійськових методів, як, наприклад, санкції. Ключове питання звучить так: чи скористається Росія можливістю, щоб остаточно закрити українське питання у відносинах із Заходом? Зробити це вона може дуже просто.
Наростаюча військова ескалація, в тому числі загострення ситуації в Донбасі і в Криму допоможуть запустити два українських сценарії, які буде складно зупинити. Кожен з них змусить Київ звернути зі шляху демократичної трансформації.
До цієї мети Кремль прагне з самого початку гібридної війни. Методи, які він використовує, змінюються, але орієнтир залишається колишнім. З іншого боку, складно позбутися враження, що гіпотетичні російські операції будуть лише чимось на зразок спускового механізму. Процеси, які знищать надії Майдану, запустила сама Україна, і можна з упевненістю сказати, що годинниковий механізм біди на Дніпрі вже почав свій відлік.
Україна розповзається
На жаль, це не скептичне "каркання". Українські ЗМІ попереджають, що Україна перестає функціонувати як держава. Вона стрімко втрачає загальний і суверенний правовий та інституційний простір. У перекладі на нормальну мову: центральна влада в Києві втрачає контроль над регіонами країни. Тієї ж думки дотримуються українські політологи, які називають явище фрагментацією держави.
Отже, якщо рухатися з заходу, в Рівненській, Волинській, Тернопільській та Житомирській областях владу захопив криміногенний союз місцевих адміністрацій і злочинних угруповань, який організував "бурштинові республіки". Йдеться про незаконну масштабну розробку родовищ бурштину, яка перетворює цей регіон України в екологічну
Збутом займається львівська мафія: ця область займається переважно прикордонною контрабандою. Там, як і в розміщених на південь Закарпатській та Чернівецькій областях, правлять контрабандисти, що займаються оптовим перевезенням цигарок, а керує ними місцевий олігарх і депутат парламенту Віктор Балога.
Далі - Одеська, Миколаївська та Херсонська області, які після втрати Криму стали українським вікном у світ. Від них залежить, як буде продаватися сільськогосподарська продукція, яка через крах важкої промисловості стала основою експортних доходів держави. Однак проблеми виникають через сильний вплив місцевих олігархів і виразних не так проросійських, скільки антиукраїнських настроїв, які спрямовані проти еліт, що опинилися при владі після революції на Майдані.
У 2014 році в Києві до влади прийшли політики з Галичини на чолі з львів'янами. Галицькі українці демонструють характерний для них націоналізм і просувають власний світоглядний напрямок як історичну політику держави, беручи під контроль пов'язані з цією сферою відомства, як місцевий аналог польського Інституту національної пам'яті і міністерство освіти. Одночасно вони володіють сильним партійним і парламентським представництвом.
Це спроба побудувати зверху нове українське суспільство, яке спирається на антирадянське минуле. Проблема, однак, у пропорціях: галичани представляють максимум 20% населення, а з їх концепціями в більшій чи меншій мірі не згодні інші (особливо російськомовні) українці. Заковика також в тому, що приблизно ті ж пропорції відображаються в мовній і світоглядній структурі армії, що змушує задуматися про можливість її згуртованих дій.
Інша область безправ'я, в тому числі пов'язаного з наркотиками, - це південні регіони, які називають Диким полем. Як і в інших регіонах правлять тут олігархи, яким повністю підкоряються на перший погляд державні інститути - суди, прокуратура, міліція. Прикладом такого стану справ є Дніпропетровська область, якою насправді керує Ігор Коломойський.
Далі ми подорожуємо у Запорізьку, Кіровоградську, Харківську і Полтавську області, які перед конфліктом з Росією були промисловим центром країни. Зараз через структурну економічну кризу, яку викликали як дії всіх правлячих команд на чолі з Віктором Януковичем, так і російське ембарго, вони перетворилися в депресивні регіони, тобто вогнища громадської і політичної нестабільності, пов'язаної з безробіттям і зростанням рівня злочинності. Таким чином недавній центр України приєднався до найвідсталіших галузей - Сумської та Чернігівської.
Про Донецьку і Луганську області, тобто вугільну базу України, не варто навіть згадувати через триваючу вже два роки війну з Росією. Постає таким чином питання: чим насправді керують президент, рада міністрів і парламент? Звісно ж, що тільки самою столицею, а також Київською та Вінницькою областями (олігархічними тилами Петра Порошенка і нинішнього прем'єра Володимира Гройсмана).
Що стосується парламенту, у кожної з обласних груп інтересів є там по кілька депутатів. Вони терплять президента і уряд лише через відсутність більш надійних гарантів своєї недоторканності, але якщо адміністративні або економічні реформи почнуть загрожувати їх корупційному добробуту, імовірним стане сценарій відкритої непокори Києву. Втім, вже є готові рішення, поки у формі шантажу. Одеса вимагає створити у себе вільну економічну зону, Служба безпеки стежить за прихильниками Бессарабської республіки, а запорізькі депутати мріють про автономію.
Чи не нагадує все це кремлівську концепцію федералізації України, тільки де-факто без участі Росії? Досить, щоб, наприклад, в результаті російської військової ескалації центральна влада стала слабшою, і тоді локальні олігархи виберуть більш сильну сторону і запустять територіальне доміно. Якщо тільки зовнішня сила, тобто Росія, яка не розраховує домогтися зворотних ефектів.
Сильна влада
Економічна ситуація українців виглядає не кращим чином. Півтора мільйона військових біженців, безробіття, падіння реальних доходів, різке підвищення тарифів на комунальні послуги б'ють по кишені всіх жителів. У них з'являється відчуття, що витрати кризи переклали на плечі громадян. Найгірше - це відсутність помітних змін, які, якщо не поліпшують матеріальне становище, то хоча б підвищують якість життя. Таких, як реформа корумпованої судової і податкової системи, поліції, а також вирішення питання з олігархами.
Це елементарні, але до сих пір не виправдані очікування, втілення яких в життя додало б сенс революції і жертвам, на які доводиться йти в процесі трансформації. Але незважаючи на гучні обіцянки, реформи буксують, що породжує загальне розчарування. Авторитет президента і еліт, які в 2014 році прийшли до влади, продовжує падати.
Правляча партія користується підтримкою на рівні 2-10%. Інакше і не могло бути, якщо в минулому році Порошенко оголосив про стратегію 60 найважливіших реформ, але розпочато з них було чотири. При цьому президент веде боротьбу з парламентом, в якому, як в колишні часи, мародерствують олігархи.
Втім, у останніх теж немає особливих приводів для радості: їхні активи стрімко знецінюються. Європа не хоче купувати застарілу продукцію, а Росія не бере її цілеспрямовано. Складно і з зовнішньою політикою: разом з надіями на ефективні реформи закінчилася епоха безумовної підтримки України. Дедалі більше недовіра Заходу виразилася в припиненні чергових траншів кредиту МВФ, адже неможливо нескінченно поплескувати європейських партнерів по плечу в світлі софітів і нічого не робити.
Україна не отримала повної імплементації угоди про асоціацію з ЄС, безвізового пересування, західної військової допомоги, одним словом, нічого, що могло б підтримати революційний настрій. Інакше кажучи, вона розчарована, що ЄС і США не зробили "дружньої" окупації. А ідея, що зміни повинні стати справою рук самих українців, якось поки не доходить до суспільної свідомості.
У такій ситуації все більше українських експертів схиляється до думки, що буде необхідна зміна владних еліт. Однак не в результаті третього Майдану, тому що українці зайняті банальним виживанням. У найближчі 2-3 роки, якщо країна не розпадеться, різко зросте потреба в сильній владі. Цьому можуть також сприяти нові поразки у війні з Росією. Поки лідера, який би відповідав таким вимогам, ми не бачимо, але кілька речей видаються очевидними.
Такому політику доведеться жорстоко придушити парламент і обмежити громадянські права, що, звичайно, не зустріне схвалення з боку ЄС і США, а це кине Україну в обійми Росії або навіть Китаю. Як відомо, ні Москва, ні Пекін не задають своїм союзникам питань про стан їх демократії. Якщо в Україні встановиться влада сильної руки, розворот Кремля буде цілком очікуваним, зокрема, тому, що авторитарний лідер не буде вихідцем з галицьких кіл. Більш того, західноукраїнський історичний дискурс виявиться, судячи з усього, в опозиції. Які висновки випливають з цих двох можливих сценаріїв для Європи і Польщі?
Приготуватися до гіршого
Захід втрачає Україну. Це сталося через європейські і американські проблеми, але в першу чергу - через те, що ця країна не справляється з трансформацією. Якщо сьогоднішні тренди по обидва боки не зміняться, Україні загрожує повний хаос або розпад і, можливо, повернення в орбіту васальної залежності від Росії. Якщо Москва вирішить довести Україну до розпаду, щоб перекласти наслідки цього катаклізму на західні плечі, сценарій буде ще більш похмурим.
Рішень кілька, починаючи з абсолютно неймовірного: якоїсь форми договору Європи з Росією з цього питання. Але оскільки така торгівля України з усіх точок зору, перш за все з етичної, буде для ЄС і США самогубною, залишається одне: розробити і швидко впровадити план порятунку Києва.
Точніше, американо-європейського безумовного диктату на Україні, навіть якщо він йде врозріз з бажаннями її олігархів і сучасних політичних еліт, які, як стало видно, не можуть врятувати суверенітет власної країни. Це означає, що Європа і Америка повинні взяти на себе відповідальність за успіх і майбутнє української держави, зважаючи на активну протидію Росії, а також колосальні витрати. Чи готовий Захід їх нести?
На шальках терезів лежать, проте, наслідки бездіяльності: розпад держави з 40-мільйонним населенням і чотирма атомними електростанціями, перспектива повномасштабної громадянської війни в кривавому стилі Махно і йому подібних отаманів, а також величезна хвиля біженців, організованої злочинності, безконтрольний потік зброї і наркотиків.
І тут починаються польські побоювання. Що нам робити, якщо один з двох негативних сценаріїв для України стане реальністю? По-перше, поглянути на ситуацію реалістично, а не з точки зору наших бажань, тобто розуміючи, що всі ці події можуть відбутися насправді. По-друге, усвідомити, що ми володіємо обмеженим економічним, військовим і зовнішньополітичним потенціалом. Наприклад, сформулювати для себе тезу, що Україна - це проблема не "нашої вагової категорії", однак вона може мати прямі і величезні наслідки для нашого найближчого оточення.
Перше, що ми повинні зробити, це рішуче підштовхнути ЄС і США до того, щоб вони не залишали Україну напризволяще. Для цього необхідно прискорити і активізувати польську зовнішню політику в сфері організованої допомоги українській державі і українському громадянському суспільству, а зовсім не обов'язково київським елітам, які втрачають політичне чуття. Другою аксіомою повинні стати узгоджені дії в американо-європейському фронті.
І, по-третє, необхідно зупинити україно-польські історичні суперечки, оскільки зараз не найкращий момент для такої конфронтації. Поясню, чому: якщо Україна розпадеться, побічним ефектом цього може стати різке зростання націоналістичних настроїв, що супроводжується активним пошуком зовнішнього ворога. А український галицький патріотизм вже зараз ставить себе в позицію опонента нашому розумінню історичних і територіальних проблем.
З іншого боку, якщо поспостерігати за надзвичайно жвавими інтернет-дискусіями в Україні, можна зробити висновок, що Польща, будучи розсадником «демократичної зарази», не користується особливою прихильністю також в колах проросійської спрямованості. Існує також велика група українців, які виступають за третій шлях: свого роду карикатуру Русского мира в сильно обмеженому в інтелектуальному плані українському варіанті. Такі ізоляціоністи-державники теж бачать в Польщі ворога.
Таким чином, Польща не користується доброю славою ніде в Україні. Що ще гірше, українська полонофобія сильно відрізняється від російської. У другій переважає розрахунок, мотивування політичними інтересами, а, значить, є готовність впасти один одному в обійми в разі, якщо виникне така геополітична потреба.
На жаль, в українських коментарях до польської сторони прозирає прихована заздрість: комплекс на тлі вміння облаштувати власне життя і власну батьківщину. А це вже набагато більш небезпечне явище: воно занадто емоційно, нераціональне і болісне.
"Europo, спаси Украину". Стране грозит распад или правительства сильной руки
http://wiadomosci.wp.pl/kat,1027139,tit ... aid=117920
Захід втрачає Україну: Що може зробити для її порятунку Польща? - польський оглядач
четвер, 18 серпень 2016, 16:45
Наростаюча військова ескалація в Донбасі і в Криму допоможуть запустити два українських сценарії, які буде складно зупинити. Кожен з них змусить Київ звернути зі шляху демократичної трансформації, вважає Роберт Хеда.
Польський оглядач Роберт Хеда розписав детальний аналіз про події, що відбуваються в Україні. З чимось можна погодитися, а з чимось ні, але прислухатися і враховувати такі погляди і прогнози необхідно. Переклад статті польського видання Wirtualna Polska Перерахування проблем показує, як мало місця в європейській політиці займає сьогодні Україна. Однак дестабілізація зони східного сусідства багато в чому обумовлює ті події, через які проходить зараз Європа: від антиросійських санкцій до політичної конфронтації з Москвою.
Те, що створиться така ситуація, ще рік тому (хоча, звичайно, без подробиць) передбачала українська аналітична група "Інформаційний спротив", вбачаючи в ній одну з загроз для прозахідної трансформації України. Сумні висновки супроводжуються твердженням, що якби Росія не скористалася європейськими проблемами, це б означало, що нею керують ідіоти.
Іншими словами, українське вікно можливостей Путіна зараз широко відкрито, оскільки ЄС тоне в своїх проблемах. у США йде виборча кампанія, яка поглине всю увагу Вашингтона до грудня, а нова адміністрація приступить до роботи не раніше, ніж навесні 2017 року. Але навіть тоді Київ не буде впевнений у тому, що отримає підтримку, адже новим президентом США може стати Дональд Трамп.
Відповідно, у Кремля щодо України розв'язані руки, і він може відчути повну безкарність, тим більше що Захід вичерпав арсенал у відповідь кроків з розряду невійськових методів, як, наприклад, санкції. Ключове питання звучить так: чи скористається Росія можливістю, щоб остаточно закрити українське питання у відносинах із Заходом? Зробити це вона може дуже просто.
Наростаюча військова ескалація, в тому числі загострення ситуації в Донбасі і в Криму допоможуть запустити два українських сценарії, які буде складно зупинити. Кожен з них змусить Київ звернути зі шляху демократичної трансформації.
До цієї мети Кремль прагне з самого початку гібридної війни. Методи, які він використовує, змінюються, але орієнтир залишається колишнім. З іншого боку, складно позбутися враження, що гіпотетичні російські операції будуть лише чимось на зразок спускового механізму. Процеси, які знищать надії Майдану, запустила сама Україна, і можна з упевненістю сказати, що годинниковий механізм біди на Дніпрі вже почав свій відлік.
Україна розповзається
На жаль, це не скептичне "каркання". Українські ЗМІ попереджають, що Україна перестає функціонувати як держава. Вона стрімко втрачає загальний і суверенний правовий та інституційний простір. У перекладі на нормальну мову: центральна влада в Києві втрачає контроль над регіонами країни. Тієї ж думки дотримуються українські політологи, які називають явище фрагментацією держави.
Отже, якщо рухатися з заходу, в Рівненській, Волинській, Тернопільській та Житомирській областях владу захопив криміногенний союз місцевих адміністрацій і злочинних угруповань, який організував "бурштинові республіки". Йдеться про незаконну масштабну розробку родовищ бурштину, яка перетворює цей регіон України в екологічну
Збутом займається львівська мафія: ця область займається переважно прикордонною контрабандою. Там, як і в розміщених на південь Закарпатській та Чернівецькій областях, правлять контрабандисти, що займаються оптовим перевезенням цигарок, а керує ними місцевий олігарх і депутат парламенту Віктор Балога.
Далі - Одеська, Миколаївська та Херсонська області, які після втрати Криму стали українським вікном у світ. Від них залежить, як буде продаватися сільськогосподарська продукція, яка через крах важкої промисловості стала основою експортних доходів держави. Однак проблеми виникають через сильний вплив місцевих олігархів і виразних не так проросійських, скільки антиукраїнських настроїв, які спрямовані проти еліт, що опинилися при владі після революції на Майдані.
У 2014 році в Києві до влади прийшли політики з Галичини на чолі з львів'янами. Галицькі українці демонструють характерний для них націоналізм і просувають власний світоглядний напрямок як історичну політику держави, беручи під контроль пов'язані з цією сферою відомства, як місцевий аналог польського Інституту національної пам'яті і міністерство освіти. Одночасно вони володіють сильним партійним і парламентським представництвом.
Це спроба побудувати зверху нове українське суспільство, яке спирається на антирадянське минуле. Проблема, однак, у пропорціях: галичани представляють максимум 20% населення, а з їх концепціями в більшій чи меншій мірі не згодні інші (особливо російськомовні) українці. Заковика також в тому, що приблизно ті ж пропорції відображаються в мовній і світоглядній структурі армії, що змушує задуматися про можливість її згуртованих дій.
Інша область безправ'я, в тому числі пов'язаного з наркотиками, - це південні регіони, які називають Диким полем. Як і в інших регіонах правлять тут олігархи, яким повністю підкоряються на перший погляд державні інститути - суди, прокуратура, міліція. Прикладом такого стану справ є Дніпропетровська область, якою насправді керує Ігор Коломойський.
Далі ми подорожуємо у Запорізьку, Кіровоградську, Харківську і Полтавську області, які перед конфліктом з Росією були промисловим центром країни. Зараз через структурну економічну кризу, яку викликали як дії всіх правлячих команд на чолі з Віктором Януковичем, так і російське ембарго, вони перетворилися в депресивні регіони, тобто вогнища громадської і політичної нестабільності, пов'язаної з безробіттям і зростанням рівня злочинності. Таким чином недавній центр України приєднався до найвідсталіших галузей - Сумської та Чернігівської.
Про Донецьку і Луганську області, тобто вугільну базу України, не варто навіть згадувати через триваючу вже два роки війну з Росією. Постає таким чином питання: чим насправді керують президент, рада міністрів і парламент? Звісно ж, що тільки самою столицею, а також Київською та Вінницькою областями (олігархічними тилами Петра Порошенка і нинішнього прем'єра Володимира Гройсмана).
Що стосується парламенту, у кожної з обласних груп інтересів є там по кілька депутатів. Вони терплять президента і уряд лише через відсутність більш надійних гарантів своєї недоторканності, але якщо адміністративні або економічні реформи почнуть загрожувати їх корупційному добробуту, імовірним стане сценарій відкритої непокори Києву. Втім, вже є готові рішення, поки у формі шантажу. Одеса вимагає створити у себе вільну економічну зону, Служба безпеки стежить за прихильниками Бессарабської республіки, а запорізькі депутати мріють про автономію.
Чи не нагадує все це кремлівську концепцію федералізації України, тільки де-факто без участі Росії? Досить, щоб, наприклад, в результаті російської військової ескалації центральна влада стала слабшою, і тоді локальні олігархи виберуть більш сильну сторону і запустять територіальне доміно. Якщо тільки зовнішня сила, тобто Росія, яка не розраховує домогтися зворотних ефектів.
Сильна влада
Економічна ситуація українців виглядає не кращим чином. Півтора мільйона військових біженців, безробіття, падіння реальних доходів, різке підвищення тарифів на комунальні послуги б'ють по кишені всіх жителів. У них з'являється відчуття, що витрати кризи переклали на плечі громадян. Найгірше - це відсутність помітних змін, які, якщо не поліпшують матеріальне становище, то хоча б підвищують якість життя. Таких, як реформа корумпованої судової і податкової системи, поліції, а також вирішення питання з олігархами.
Це елементарні, але до сих пір не виправдані очікування, втілення яких в життя додало б сенс революції і жертвам, на які доводиться йти в процесі трансформації. Але незважаючи на гучні обіцянки, реформи буксують, що породжує загальне розчарування. Авторитет президента і еліт, які в 2014 році прийшли до влади, продовжує падати.
Правляча партія користується підтримкою на рівні 2-10%. Інакше і не могло бути, якщо в минулому році Порошенко оголосив про стратегію 60 найважливіших реформ, але розпочато з них було чотири. При цьому президент веде боротьбу з парламентом, в якому, як в колишні часи, мародерствують олігархи.
Втім, у останніх теж немає особливих приводів для радості: їхні активи стрімко знецінюються. Європа не хоче купувати застарілу продукцію, а Росія не бере її цілеспрямовано. Складно і з зовнішньою політикою: разом з надіями на ефективні реформи закінчилася епоха безумовної підтримки України. Дедалі більше недовіра Заходу виразилася в припиненні чергових траншів кредиту МВФ, адже неможливо нескінченно поплескувати європейських партнерів по плечу в світлі софітів і нічого не робити.
Україна не отримала повної імплементації угоди про асоціацію з ЄС, безвізового пересування, західної військової допомоги, одним словом, нічого, що могло б підтримати революційний настрій. Інакше кажучи, вона розчарована, що ЄС і США не зробили "дружньої" окупації. А ідея, що зміни повинні стати справою рук самих українців, якось поки не доходить до суспільної свідомості.
У такій ситуації все більше українських експертів схиляється до думки, що буде необхідна зміна владних еліт. Однак не в результаті третього Майдану, тому що українці зайняті банальним виживанням. У найближчі 2-3 роки, якщо країна не розпадеться, різко зросте потреба в сильній владі. Цьому можуть також сприяти нові поразки у війні з Росією. Поки лідера, який би відповідав таким вимогам, ми не бачимо, але кілька речей видаються очевидними.
Такому політику доведеться жорстоко придушити парламент і обмежити громадянські права, що, звичайно, не зустріне схвалення з боку ЄС і США, а це кине Україну в обійми Росії або навіть Китаю. Як відомо, ні Москва, ні Пекін не задають своїм союзникам питань про стан їх демократії. Якщо в Україні встановиться влада сильної руки, розворот Кремля буде цілком очікуваним, зокрема, тому, що авторитарний лідер не буде вихідцем з галицьких кіл. Більш того, західноукраїнський історичний дискурс виявиться, судячи з усього, в опозиції. Які висновки випливають з цих двох можливих сценаріїв для Європи і Польщі?
Приготуватися до гіршого
Захід втрачає Україну. Це сталося через європейські і американські проблеми, але в першу чергу - через те, що ця країна не справляється з трансформацією. Якщо сьогоднішні тренди по обидва боки не зміняться, Україні загрожує повний хаос або розпад і, можливо, повернення в орбіту васальної залежності від Росії. Якщо Москва вирішить довести Україну до розпаду, щоб перекласти наслідки цього катаклізму на західні плечі, сценарій буде ще більш похмурим.
Рішень кілька, починаючи з абсолютно неймовірного: якоїсь форми договору Європи з Росією з цього питання. Але оскільки така торгівля України з усіх точок зору, перш за все з етичної, буде для ЄС і США самогубною, залишається одне: розробити і швидко впровадити план порятунку Києва.
Точніше, американо-європейського безумовного диктату на Україні, навіть якщо він йде врозріз з бажаннями її олігархів і сучасних політичних еліт, які, як стало видно, не можуть врятувати суверенітет власної країни. Це означає, що Європа і Америка повинні взяти на себе відповідальність за успіх і майбутнє української держави, зважаючи на активну протидію Росії, а також колосальні витрати. Чи готовий Захід їх нести?
На шальках терезів лежать, проте, наслідки бездіяльності: розпад держави з 40-мільйонним населенням і чотирма атомними електростанціями, перспектива повномасштабної громадянської війни в кривавому стилі Махно і йому подібних отаманів, а також величезна хвиля біженців, організованої злочинності, безконтрольний потік зброї і наркотиків.
І тут починаються польські побоювання. Що нам робити, якщо один з двох негативних сценаріїв для України стане реальністю? По-перше, поглянути на ситуацію реалістично, а не з точки зору наших бажань, тобто розуміючи, що всі ці події можуть відбутися насправді. По-друге, усвідомити, що ми володіємо обмеженим економічним, військовим і зовнішньополітичним потенціалом. Наприклад, сформулювати для себе тезу, що Україна - це проблема не "нашої вагової категорії", однак вона може мати прямі і величезні наслідки для нашого найближчого оточення.
Перше, що ми повинні зробити, це рішуче підштовхнути ЄС і США до того, щоб вони не залишали Україну напризволяще. Для цього необхідно прискорити і активізувати польську зовнішню політику в сфері організованої допомоги українській державі і українському громадянському суспільству, а зовсім не обов'язково київським елітам, які втрачають політичне чуття. Другою аксіомою повинні стати узгоджені дії в американо-європейському фронті.
І, по-третє, необхідно зупинити україно-польські історичні суперечки, оскільки зараз не найкращий момент для такої конфронтації. Поясню, чому: якщо Україна розпадеться, побічним ефектом цього може стати різке зростання націоналістичних настроїв, що супроводжується активним пошуком зовнішнього ворога. А український галицький патріотизм вже зараз ставить себе в позицію опонента нашому розумінню історичних і територіальних проблем.
З іншого боку, якщо поспостерігати за надзвичайно жвавими інтернет-дискусіями в Україні, можна зробити висновок, що Польща, будучи розсадником «демократичної зарази», не користується особливою прихильністю також в колах проросійської спрямованості. Існує також велика група українців, які виступають за третій шлях: свого роду карикатуру Русского мира в сильно обмеженому в інтелектуальному плані українському варіанті. Такі ізоляціоністи-державники теж бачать в Польщі ворога.
Таким чином, Польща не користується доброю славою ніде в Україні. Що ще гірше, українська полонофобія сильно відрізняється від російської. У другій переважає розрахунок, мотивування політичними інтересами, а, значить, є готовність впасти один одному в обійми в разі, якщо виникне така геополітична потреба.
На жаль, в українських коментарях до польської сторони прозирає прихована заздрість: комплекс на тлі вміння облаштувати власне життя і власну батьківщину. А це вже набагато більш небезпечне явище: воно занадто емоційно, нераціональне і болісне.
Востаннє редагувалось 18 серпня 2016, 22:12 користувачем adas61, всього редагувалось 1 раз.