Держава хоче зекономити на ветеранах АТО?
http://vysnovky.com/separateopinion/242 ... -veteranah
Защитим Украину
Re: Защитим Украину
«Настоящие герои молчат». Как «списывают» боевые потери в штабах
ГЕРОИ НАШЕГО ВРЕМЕНИ | ПНД, 2016-03-28 08:13
… К сожалению, в этой обстановке вынуждены дальше действовать все. В частности, воевать, не зная, не окажется ли возможная смерть от осколков или
http://argumentua.com/stati/nastoyashch ... v-shtabakh
ГЕРОИ НАШЕГО ВРЕМЕНИ | ПНД, 2016-03-28 08:13
… К сожалению, в этой обстановке вынуждены дальше действовать все. В частности, воевать, не зная, не окажется ли возможная смерть от осколков или
http://argumentua.com/stati/nastoyashch ... v-shtabakh
Re: Защитим Украину
"Ничего у Путина не выйдет. Со всеми его бурятскими танкистами, бандитами, казаками, чеченцами, эфэсбешниками. Качество человеческого материала не то", - блогер
п’ятниця, 2 вересень 2016, 8:57
Російська Федерація приречена на загибель: її суспільство не може повноцінно функціонувати.
"Глазами россиянина: После поездки в Чернобыль мы заехали в Киев. У нас там была встреча. И там я познакомился с молоденькой девушкой. Кажется, она совсем недавно закончила школу. И этот ребенок занимался тем, что собирал деньги, закупал в Польше подержанные автомобили и перегонял их в зону АТО - помогать совсем еще слабой украинской армии. Она с друзьями их еще и ремонтировали перед отправкой. И отдавали солдатам - машины в зоне боевых действий на вес золота. Бесплатно", - пише у своєму блозі Дмитро Танасов, повідомляють Патріоти України, і продовжує:
"А еще на свои деньги они закупали дроны и занимались авиаразведкой. В зоне боевых действий. Дети. И тогда я понял, что ничего у Путина не выйдет. Со всеми его бурятскими танкистами, командированными, бандитами, которым была обещана амнистия, казаками, чеченцами, эфэсбешниками, глазьевыми, сурковам, бабаями и прочими моторолами. Качество человеческого материала не то. Не тянут они против той девочки".
http://patrioty.org.ua/politic/nycheho- ... 32132.html
п’ятниця, 2 вересень 2016, 8:57
Російська Федерація приречена на загибель: її суспільство не може повноцінно функціонувати.
"Глазами россиянина: После поездки в Чернобыль мы заехали в Киев. У нас там была встреча. И там я познакомился с молоденькой девушкой. Кажется, она совсем недавно закончила школу. И этот ребенок занимался тем, что собирал деньги, закупал в Польше подержанные автомобили и перегонял их в зону АТО - помогать совсем еще слабой украинской армии. Она с друзьями их еще и ремонтировали перед отправкой. И отдавали солдатам - машины в зоне боевых действий на вес золота. Бесплатно", - пише у своєму блозі Дмитро Танасов, повідомляють Патріоти України, і продовжує:
"А еще на свои деньги они закупали дроны и занимались авиаразведкой. В зоне боевых действий. Дети. И тогда я понял, что ничего у Путина не выйдет. Со всеми его бурятскими танкистами, командированными, бандитами, которым была обещана амнистия, казаками, чеченцами, эфэсбешниками, глазьевыми, сурковам, бабаями и прочими моторолами. Качество человеческого материала не то. Не тянут они против той девочки".
http://patrioty.org.ua/politic/nycheho- ... 32132.html
Re: Защитим Украину
Ніхто не святий: «Порнографічне відео та фотографії, яке оприлюднив Матіос – це дуже груба робота донецького УБОПа, який цей компромат ще в 2014 році наклепав» – офіцер Айдару «Батя»
Про контрабанду в АТО, про те як люди з кримінальним минулим віддавали життя за Україну, про тортури полонених, про те як жити після війни.
пропонують інтерв’ю відомого добровольця, екс-командира підрозділу в батальйоні «Айдар» Валентина Лихоліта.
– Розкажіть про батальйон «Торнадо». Що там відбувалось?
– «Торнадо» сформувався з батальйону «Шахтар». Хоч це була скоріше рота – лише 120 людей.
Те, що не перевірили попередньо біографії бійців, – ляпас МВС. Можливо, діяли за принципом: на війну – то на війну, йдіть – помирайте. В командира «Торнадо» Руслана Онищенка в мирний час із законом були проблеми. Він родом із Донецька, був там авторитетом. Та й не з бідних – мав свій бізнес. А в Україні, відомо, чесно заробити гроші складно.
Так що по Онищенку був підготовлений уже давно компромат. Порнографічне відео та фотографії, яке оприлюднив Матіос (Антатолій Матіос, головний військовий прокурор України, – ред.) – це дуже груба робота донецького УБОПа, який цей компромат проти Онищенка ще в 2014 році наклепав. Якщо позабирати зайве, то всі кадри зроблені в спортивному залі – якраз в тому місці, де Руслан любив часто бувати, качав прес із рушником. Разом з адвокатами ці матеріали вивчали. Повна нісенітниця.
– Торнадівці під час слухання в їхній справі кидались екскрементами в суддів. Чи не дивний спосіб відстояти правду?
– Ми їм пояснювали, що такими діями вони не допомагають своїм захисникам, а лише поглиблюють проблему. У відповідь почули, що так протестують проти закритості процесу. Один із торнадівців визнав свою провину – Юрій Шевченко (зізнався в катуваннях, незаконному позбавленні волі та перевищенні службових повноважень, – ред.). Нам відомо, що його били, нога навіть загноїлась. Підписав усе. Сьогодні під домашнім арештом.
Торнадівці, звісно, не святі. Бувало, хлопці брали в полон сепаратистів, допитували. А потім з’ясовувалось, що це мирні жителі. Тут недопрацювання їхньої розвідки. Але бійці справді хотіли, аби Україна не торгувала з так званими “ЛНР” і “ДНР”. Вони прикрили контрабанду на лінії розмежування.
– Про яку контрабанду йдеться?
– В Україну перевозили вагонами вугілля, метал. На цьому зароблялись величезні гроші – мільярди. Дізнайтесь, скільки коштує один поїзд вугілля, масштаби очевидні. Чомусь всі підприємства Ахметова на “ДНР” і “ЛНР” працюють, а сам він живе в Україні. Отже, домовленості існують. Чомусь Костянтин Кулик (воєнний прокурором сил АТО, – ред) за період 2014-2016 років збагатився на три мільйони гривень. Це які такі зарплати у прокурора? У Кулика свого часу прикрили лікеро-горілчаний бізнес. Переправляв спиртне на окуповані території. Ніяких тобі податків. Теж мільярди.
Якщо йдуть потяги на Донбас, це означає – що і трафік зброї та наркотиків теж є. Над усім цим хтось стоїть. Не зупиняють трафік, бо це можливість награбастати якомога більше, доки лавочка не прикрилась. Торнадівців “на горі» попереджували, щоб не пхались. Не послухались.
Сьогодні на слухання проти бійців нікого не допускають. Пояснюють закритість процесу тим, що є факти зґвалтування. Якщо такі факти є, то їх можна не транслювати. Але ж загальну справу чому не показувати? Бо тоді люди зрозуміли би, що насправді відбувається. Нікому не вигідно, аби на суді хлопці розповіли всю правду про те, що відбувається в АТО.
– Хто контролює перебіг контрабанди?
– Зазвичай контролює той батальйон, який стоїть на лінії розмежування. Вони там головні, домовляються з прикордонниками. Потім ділять гроші. В 2014-2015 році контррозвідка не працювала. Тепер нарешті включилась.
Був там такий генерал Анатолій Науменко. Керував всією міліцією Луганської області. Налагодив співпрацю з вищими чинами в Києві, хоч із торнадівцями не вдалось домовитись. Ігор Радченко (позивний «Рубіж», колишній боєць батальйону «Айдар», перебуває під слідством, – ред.) зупинив контрабанду Науменком кольорового металу на лінії розмежування в Луганській області. Щоб ви розуміли, в 2015 році одна ходка приносила півтора мільйона гривень прибутку. А переправляли метал щодня. Туди везли продукти, назад – металобрухт. Радченко це почав зупиняти. Арештував машини Науменка. Той його попереджав – буде кепсько. І вже ми нині разом із Радченком “бандити”.
– Ви кажете, що не причетні до мародерства і контрабанди. Чому ж інші бійці так легко спокушались на легкі гроші?
– Я – не Мельничук (Сергій Мельничук, екс-комбат батальйону “Айдар”, – ред). Це йому, як мені казали, обіцяли заплатити 20 мільйонів доларів, якщо здасть місто Щастя. Не знаю, чи взяв ці гроші. Прокуратура закидає мені, що я стояв перед строєм і віддавав наказ хлопцям мародерити. Мовляв, половину з награбованого мені віддавати. Повірте, у нас був високий патріотичний дух, за одне таке слово мене одразу застрелили б, прямо зі строю.
Ми не думали, як грабувати. Хотіли повоювати три місяці – і по хатах. І досягнули би цього. Уже 15 червня 2014-го були би в Луганську, якби не наказ відступати.
– Це була фатальна помилка вищого військового керівництва чи спланований “злив”?
– Мені здається, що тоді просто не встигли заробити вдосталь грошей. Але нині вони не раді тим грошам. Бо не знають, як це все зупинити.
– Ви пройшли Афганістан, тепер Донбас. Що у вашому розумінні жорстокість на війні?
– Жорстокість? Вона виправдана на нульовій точці – якщо ти не застрелиш, то тебе застрелять.
Сьогодні солдатам ніхто нічого не пояснює. Не діє інститут офіцерів-психологів. Бійцю треба пояснити, як поводитись на лінії вогню, а як за 10 кілометрів від передової. Має знати: де є цивільне населення, там не стріляють, байдуже – проукраїнське воно чи проросійське. За думки не розстрілюють.
– Айдарівців, як і торнадівців, звинувачують у жорстокому поводжені з військовополоненими.
– В «Айдарі» на сьогоднішній день 96 загиблих і 19 зниклих безвісти. 30% від загальної кількості вбитих мали кримінальне минуле. Їх навіть офіційно не оформлювали. Але вони померли за державу. І це важливо пам’ятати. Ніхто не святий. Але не можна допускати до допиту військовополонених осіб з порушеною психікою. Командир має розуміти, кому під силу допит провести. Це має бути кваліфікований офіцер розвідки чи контррозвідки. А в добробатах як було? Звичайні бійці допитували полонених. Не буду приховувати: інколи неправильно поводились.
– Застосовували тортури?
– Так. Зрозумійте, таке було і в “Торнадо”, і в “Шахтарську”, який згодом розформували.
– А в «Айдарі»?
– Було, якщо не встигали це вчасно зупиняти. Я не дозволяв своїм людям допитувати людей. Коли у нас у підвалах були полонені, то повідомляли в СБУ і чекали приїзду офіцерів. Часом ті боялись до нас приїжджати. Тоді сам їх на допит привозив.
За деякими людьми на передовій не встежиш. Самі собі гетьмани. З ними дуже складно. У нас теж були такі. Я їх виганяв.
– Куди виганяли?
– Треба зрозуміти структуру «Айдара». У нас протяжність лінії фронту була 150 кілометрів. Жоден інший батальйон стільки не утримував. Стояли від Лисичанська і аж до Половинкіного, вглиб 70 кілометрів. Якщо я проганяв якусь одну групу бійців, то вона мігрувала в інше місце. На передовій стояли по 20-30 осіб. Таку кількість складно контролювати.
– Цих людей не можна судити у воєнний час?
– За мародерство, зґвалтування в зоні бойових дій, звісно, потрібно судити. А от допити – це інша справа. Ми ловили бойовиків, козаків, приїжджих росіян. Вони надавали інформацію, завдяки якій ми рятували багато життів наших солдат.
Афганістан проти війни на Донбасі мілко дихає. Там по нас ніколи не стріляли з “Градів”. А тут просто накривають. Зазвичай стріляли з території Росії. А ми нічого у відповідь не могли вдіяти. Часто рятували тільки підвали. Одного разу викликали авіацію. Загубились два вертольоти. І авіація відмовилась від нас.
“Смерчі” пробивають бетонні стіни. У такі моменти не знаєш, куди заховатись. Ось тут жорстокість. Тоді допитуєш полоненого, а він мовчить. Потім жорсткіше запитуєш – і він розповідає, де стоять батареї та в який період можуть відкрити вогонь! Проти “Градів” і “Смерчів” тяжко встояти, але якщо володієш інформацією, то можеш врятувати багато життів. Це загальний закон будь-якого військового часу.
– Як після воєнного часу повернутись до реалій мирного життя?
– Не можна жити війною. Треба розуміти, що коли все закінчиться, ти маєш повернутись до мирного життя. Якщо цього не розумієш, то ніколи себе не знайдеш поза військовими реаліями.
В Україні є госпіталі для ветеранів Другої світової війни. Правда, не знаю, скільки їх ще в живих залишилось. Але згідно з офіційними даними, у нас ветеранів з кожним роком все більше й більше. Хоч наймолодшому мало би бути щонайменше 95 років.
А от госпіталів для ветеранів АТО практично немає. Хлопцям, які по шматках збирали своїх товаришів, потрібна кваліфікована допомога. Адже за два роки в зоні АТО побувало 250 тисяч українців, а в Афганістані за 10 років службу пройшли 13 тисяч наших громадян.
Щороку вони мають проходити курс лікування. Інакше буде таке, як після Афгану: хтось зіп’ється, дехто піде в кримінал. Якщо сьогодні не працюватимемо, то через років п’ять років нас так накриє хвилею злочинності, що мало не видасться.
– Війну на Донбасі реально швидко закінчити?
– Її закінчити дуже просто. Якщо Донбас прагне бути окремо – будь-ласка. Встановімо чіткі кордони, і нехай Росія його відновлює. Хоче Крим бути окремо – та Бог із ним. Треба людям спершу дати можливість зрозуміти і оцінити те, що було, і те – що отримали.
Тільки не торгуйте з ними. І ви побачите, що через рік самі захочуть повернутись. Росія не буде відновлювати економіку Донбасу. За період війни звідти вивезли 29 заводів. Нам не можна на Донбасі зациклюватись. Цього ж домагається Путін. Йому не потрібно, аби ми йшли вперед. Вигадує різні страшилки. Мовляв, ми всі повмираємо в тій Європі. Але краще вже там, ніж із Москвою. Я хочу, щоб у нас були реформи, нормальні суди, прокурори. Нормальна країна – це та, у якій президент рівний з іншими перед законом.
– Керівництво країни розуміє виклики, перед якими стоїть країна?
– Не дуже. Якщо “на горі” досі вважають, що народ бидло, то вони глибоко помиляються. Так думав Янукович. Нинішня влада краде вдвічі більше, ніж папєрєднікі. Як гадаєте – народ довго терпітиме? Влада думає, що ми темні, а вони – королі на шаховій дошці. Якась магія: тільки у владу потрапляєш і все – живеш в своїй реальності.
Якщо дійдемо до останньої точки кипіння, це буде на руку Росії, котра хоче показати всьому світові: подивіться, вони – ненормальні. Але в людях гнів кипить. Я ж не проти президента. Голосував за нього, – бо думав, що хоч трохи краще стане жити в цій державі.
Звісно, мало одного прокурора чи президента, аби все змінити. Але ж у них є важливі інструменти впливу в руках. Майданівці допустили купу помилок. Перше – не дотиснули олігархів. Їх треба було посадити. Не дотиснули регіоналів, які нині назад рвуться до влади і проплачують велику політику, бо мають гроші. Не дотиснули суди, прокуратуру – ці теж творять, що хочуть.
Після Майдану вчасно придумали війну. І ми всі пішли на неї. Розуміли, що люд України не дуже оптимістично налаштований щодо майбутнього влади. Тому, мовляв, хай краще воюють.
– Війна відволікає суспільство від того, що відбувається у владних коридорах?
– Так. Олександр Турчинов (Секретар РНБО України з 2014-го року, – ред.) за минулий місяць 67 разів сказав, що Росія нападає. Це вже навіть не цікаво. Ви що робите? Де потужний оборонний комплекс? Чому не можете свою армію вітчизняним обладнанням забезпечити? Чому просите грошей, а не просите технології? Адже в нас є всі ресурси. В 1991 році мали 800 тисяч танків. І де вони? Порізали на металобрухт. Ми воюємо, а за кордон продаємо «Оплот» – визнаний найкращим танк у світі. А нам пояснюють, що для української армії такі танки задорого. На війні бачив всього лиш три такі. Американці не дурні. Бачать, що ми продаємо техніку, зброю. У них виникає логічне питання: чого ж тоді просимо зброю на Заході? Звісно, за чужий рахунок воювати завжди краще.
В Україні виробляють дуже якісні бронежилети «ТЕМП». Ця компанія виготовила костюм танкіста, який не горить. Як мені розповідали, прийшов їхній директор Юрій Євтушенко в Мінооборони. Запропонував свої бронежилети. Назвав ціну – 100 доларів. Не захотіли в нього купувати. Сказали, що задешево. Їм треба було по 400 доларів, от тоді би купували. Звісно, відкат же треба десь брати.
«ТЕМП» готовий виробляти на передок бронежилети 6 класу. Росіяни уже виготовили кулі, які пробивають наші жилети 5 класу. І це звичайна куля, не бронебійна. Одягнуть же хлопців, які на передовій, в хороші жилети. Захистіть їх. Невже це так складно?
– Як гадаєте, існує імовірність третього Майдану?
– Якщо він відбудеться, то буде дуже швидким. Ви знаєте, скільки зброї в Києві? Лише в одного батальйону «Айдар» пропало 1900 одиниць зброї. Хто за це відповідає? За статутом – командир батальйону. А на ділі? Знаю, що в інших частинах теж «зникає» зброя. Її намагаються списати на бойові втрати. А ще ж є трофейна зброя. Її було багато в «Айдарі». Зникла дивним чином. Все в Києві, бо тут робиться вся політика.
Бракує лише сірника для третього Майдану. 250 тисяч АТОшнів – це не жарти. І хтось все це підігріває. Потрібна зняти напряг серед бійців. Інакше буде горе.
– Кому вигідний бунт АТОшників?
– У першу чергу Путіну. Він колишній КГБіст, влізає в політику всіх країн. Викидає купу грошей на це. Хоче показати, що хороший гравець, з яким треба рахувались. Прагне, аби весь світ зрозумів – без Росії ви ніхто. Робитиме все, аби в Україні було неспокійно.
Але я 25 років працював вчителем, потім пішов на війну. І я спокійний. Знаю точно – тяжко буде вбити козачий дух в Україні. Ми 70 років жили під Росією і повстали. Доведеться ще раз повставати. Скажу вам, навіть із в’язниці можна керувати повстанням.
Джерело http://patrioty.org.ua/blogs/nikhto-ne- ... 33357.html
Про контрабанду в АТО, про те як люди з кримінальним минулим віддавали життя за Україну, про тортури полонених, про те як жити після війни.
пропонують інтерв’ю відомого добровольця, екс-командира підрозділу в батальйоні «Айдар» Валентина Лихоліта.
– Розкажіть про батальйон «Торнадо». Що там відбувалось?
– «Торнадо» сформувався з батальйону «Шахтар». Хоч це була скоріше рота – лише 120 людей.
Те, що не перевірили попередньо біографії бійців, – ляпас МВС. Можливо, діяли за принципом: на війну – то на війну, йдіть – помирайте. В командира «Торнадо» Руслана Онищенка в мирний час із законом були проблеми. Він родом із Донецька, був там авторитетом. Та й не з бідних – мав свій бізнес. А в Україні, відомо, чесно заробити гроші складно.
Так що по Онищенку був підготовлений уже давно компромат. Порнографічне відео та фотографії, яке оприлюднив Матіос (Антатолій Матіос, головний військовий прокурор України, – ред.) – це дуже груба робота донецького УБОПа, який цей компромат проти Онищенка ще в 2014 році наклепав. Якщо позабирати зайве, то всі кадри зроблені в спортивному залі – якраз в тому місці, де Руслан любив часто бувати, качав прес із рушником. Разом з адвокатами ці матеріали вивчали. Повна нісенітниця.
– Торнадівці під час слухання в їхній справі кидались екскрементами в суддів. Чи не дивний спосіб відстояти правду?
– Ми їм пояснювали, що такими діями вони не допомагають своїм захисникам, а лише поглиблюють проблему. У відповідь почули, що так протестують проти закритості процесу. Один із торнадівців визнав свою провину – Юрій Шевченко (зізнався в катуваннях, незаконному позбавленні волі та перевищенні службових повноважень, – ред.). Нам відомо, що його били, нога навіть загноїлась. Підписав усе. Сьогодні під домашнім арештом.
Торнадівці, звісно, не святі. Бувало, хлопці брали в полон сепаратистів, допитували. А потім з’ясовувалось, що це мирні жителі. Тут недопрацювання їхньої розвідки. Але бійці справді хотіли, аби Україна не торгувала з так званими “ЛНР” і “ДНР”. Вони прикрили контрабанду на лінії розмежування.
– Про яку контрабанду йдеться?
– В Україну перевозили вагонами вугілля, метал. На цьому зароблялись величезні гроші – мільярди. Дізнайтесь, скільки коштує один поїзд вугілля, масштаби очевидні. Чомусь всі підприємства Ахметова на “ДНР” і “ЛНР” працюють, а сам він живе в Україні. Отже, домовленості існують. Чомусь Костянтин Кулик (воєнний прокурором сил АТО, – ред) за період 2014-2016 років збагатився на три мільйони гривень. Це які такі зарплати у прокурора? У Кулика свого часу прикрили лікеро-горілчаний бізнес. Переправляв спиртне на окуповані території. Ніяких тобі податків. Теж мільярди.
Якщо йдуть потяги на Донбас, це означає – що і трафік зброї та наркотиків теж є. Над усім цим хтось стоїть. Не зупиняють трафік, бо це можливість награбастати якомога більше, доки лавочка не прикрилась. Торнадівців “на горі» попереджували, щоб не пхались. Не послухались.
Сьогодні на слухання проти бійців нікого не допускають. Пояснюють закритість процесу тим, що є факти зґвалтування. Якщо такі факти є, то їх можна не транслювати. Але ж загальну справу чому не показувати? Бо тоді люди зрозуміли би, що насправді відбувається. Нікому не вигідно, аби на суді хлопці розповіли всю правду про те, що відбувається в АТО.
– Хто контролює перебіг контрабанди?
– Зазвичай контролює той батальйон, який стоїть на лінії розмежування. Вони там головні, домовляються з прикордонниками. Потім ділять гроші. В 2014-2015 році контррозвідка не працювала. Тепер нарешті включилась.
Був там такий генерал Анатолій Науменко. Керував всією міліцією Луганської області. Налагодив співпрацю з вищими чинами в Києві, хоч із торнадівцями не вдалось домовитись. Ігор Радченко (позивний «Рубіж», колишній боєць батальйону «Айдар», перебуває під слідством, – ред.) зупинив контрабанду Науменком кольорового металу на лінії розмежування в Луганській області. Щоб ви розуміли, в 2015 році одна ходка приносила півтора мільйона гривень прибутку. А переправляли метал щодня. Туди везли продукти, назад – металобрухт. Радченко це почав зупиняти. Арештував машини Науменка. Той його попереджав – буде кепсько. І вже ми нині разом із Радченком “бандити”.
– Ви кажете, що не причетні до мародерства і контрабанди. Чому ж інші бійці так легко спокушались на легкі гроші?
– Я – не Мельничук (Сергій Мельничук, екс-комбат батальйону “Айдар”, – ред). Це йому, як мені казали, обіцяли заплатити 20 мільйонів доларів, якщо здасть місто Щастя. Не знаю, чи взяв ці гроші. Прокуратура закидає мені, що я стояв перед строєм і віддавав наказ хлопцям мародерити. Мовляв, половину з награбованого мені віддавати. Повірте, у нас був високий патріотичний дух, за одне таке слово мене одразу застрелили б, прямо зі строю.
Ми не думали, як грабувати. Хотіли повоювати три місяці – і по хатах. І досягнули би цього. Уже 15 червня 2014-го були би в Луганську, якби не наказ відступати.
– Це була фатальна помилка вищого військового керівництва чи спланований “злив”?
– Мені здається, що тоді просто не встигли заробити вдосталь грошей. Але нині вони не раді тим грошам. Бо не знають, як це все зупинити.
– Ви пройшли Афганістан, тепер Донбас. Що у вашому розумінні жорстокість на війні?
– Жорстокість? Вона виправдана на нульовій точці – якщо ти не застрелиш, то тебе застрелять.
Сьогодні солдатам ніхто нічого не пояснює. Не діє інститут офіцерів-психологів. Бійцю треба пояснити, як поводитись на лінії вогню, а як за 10 кілометрів від передової. Має знати: де є цивільне населення, там не стріляють, байдуже – проукраїнське воно чи проросійське. За думки не розстрілюють.
– Айдарівців, як і торнадівців, звинувачують у жорстокому поводжені з військовополоненими.
– В «Айдарі» на сьогоднішній день 96 загиблих і 19 зниклих безвісти. 30% від загальної кількості вбитих мали кримінальне минуле. Їх навіть офіційно не оформлювали. Але вони померли за державу. І це важливо пам’ятати. Ніхто не святий. Але не можна допускати до допиту військовополонених осіб з порушеною психікою. Командир має розуміти, кому під силу допит провести. Це має бути кваліфікований офіцер розвідки чи контррозвідки. А в добробатах як було? Звичайні бійці допитували полонених. Не буду приховувати: інколи неправильно поводились.
– Застосовували тортури?
– Так. Зрозумійте, таке було і в “Торнадо”, і в “Шахтарську”, який згодом розформували.
– А в «Айдарі»?
– Було, якщо не встигали це вчасно зупиняти. Я не дозволяв своїм людям допитувати людей. Коли у нас у підвалах були полонені, то повідомляли в СБУ і чекали приїзду офіцерів. Часом ті боялись до нас приїжджати. Тоді сам їх на допит привозив.
За деякими людьми на передовій не встежиш. Самі собі гетьмани. З ними дуже складно. У нас теж були такі. Я їх виганяв.
– Куди виганяли?
– Треба зрозуміти структуру «Айдара». У нас протяжність лінії фронту була 150 кілометрів. Жоден інший батальйон стільки не утримував. Стояли від Лисичанська і аж до Половинкіного, вглиб 70 кілометрів. Якщо я проганяв якусь одну групу бійців, то вона мігрувала в інше місце. На передовій стояли по 20-30 осіб. Таку кількість складно контролювати.
– Цих людей не можна судити у воєнний час?
– За мародерство, зґвалтування в зоні бойових дій, звісно, потрібно судити. А от допити – це інша справа. Ми ловили бойовиків, козаків, приїжджих росіян. Вони надавали інформацію, завдяки якій ми рятували багато життів наших солдат.
Афганістан проти війни на Донбасі мілко дихає. Там по нас ніколи не стріляли з “Градів”. А тут просто накривають. Зазвичай стріляли з території Росії. А ми нічого у відповідь не могли вдіяти. Часто рятували тільки підвали. Одного разу викликали авіацію. Загубились два вертольоти. І авіація відмовилась від нас.
“Смерчі” пробивають бетонні стіни. У такі моменти не знаєш, куди заховатись. Ось тут жорстокість. Тоді допитуєш полоненого, а він мовчить. Потім жорсткіше запитуєш – і він розповідає, де стоять батареї та в який період можуть відкрити вогонь! Проти “Градів” і “Смерчів” тяжко встояти, але якщо володієш інформацією, то можеш врятувати багато життів. Це загальний закон будь-якого військового часу.
– Як після воєнного часу повернутись до реалій мирного життя?
– Не можна жити війною. Треба розуміти, що коли все закінчиться, ти маєш повернутись до мирного життя. Якщо цього не розумієш, то ніколи себе не знайдеш поза військовими реаліями.
В Україні є госпіталі для ветеранів Другої світової війни. Правда, не знаю, скільки їх ще в живих залишилось. Але згідно з офіційними даними, у нас ветеранів з кожним роком все більше й більше. Хоч наймолодшому мало би бути щонайменше 95 років.
А от госпіталів для ветеранів АТО практично немає. Хлопцям, які по шматках збирали своїх товаришів, потрібна кваліфікована допомога. Адже за два роки в зоні АТО побувало 250 тисяч українців, а в Афганістані за 10 років службу пройшли 13 тисяч наших громадян.
Щороку вони мають проходити курс лікування. Інакше буде таке, як після Афгану: хтось зіп’ється, дехто піде в кримінал. Якщо сьогодні не працюватимемо, то через років п’ять років нас так накриє хвилею злочинності, що мало не видасться.
– Війну на Донбасі реально швидко закінчити?
– Її закінчити дуже просто. Якщо Донбас прагне бути окремо – будь-ласка. Встановімо чіткі кордони, і нехай Росія його відновлює. Хоче Крим бути окремо – та Бог із ним. Треба людям спершу дати можливість зрозуміти і оцінити те, що було, і те – що отримали.
Тільки не торгуйте з ними. І ви побачите, що через рік самі захочуть повернутись. Росія не буде відновлювати економіку Донбасу. За період війни звідти вивезли 29 заводів. Нам не можна на Донбасі зациклюватись. Цього ж домагається Путін. Йому не потрібно, аби ми йшли вперед. Вигадує різні страшилки. Мовляв, ми всі повмираємо в тій Європі. Але краще вже там, ніж із Москвою. Я хочу, щоб у нас були реформи, нормальні суди, прокурори. Нормальна країна – це та, у якій президент рівний з іншими перед законом.
– Керівництво країни розуміє виклики, перед якими стоїть країна?
– Не дуже. Якщо “на горі” досі вважають, що народ бидло, то вони глибоко помиляються. Так думав Янукович. Нинішня влада краде вдвічі більше, ніж папєрєднікі. Як гадаєте – народ довго терпітиме? Влада думає, що ми темні, а вони – королі на шаховій дошці. Якась магія: тільки у владу потрапляєш і все – живеш в своїй реальності.
Якщо дійдемо до останньої точки кипіння, це буде на руку Росії, котра хоче показати всьому світові: подивіться, вони – ненормальні. Але в людях гнів кипить. Я ж не проти президента. Голосував за нього, – бо думав, що хоч трохи краще стане жити в цій державі.
Звісно, мало одного прокурора чи президента, аби все змінити. Але ж у них є важливі інструменти впливу в руках. Майданівці допустили купу помилок. Перше – не дотиснули олігархів. Їх треба було посадити. Не дотиснули регіоналів, які нині назад рвуться до влади і проплачують велику політику, бо мають гроші. Не дотиснули суди, прокуратуру – ці теж творять, що хочуть.
Після Майдану вчасно придумали війну. І ми всі пішли на неї. Розуміли, що люд України не дуже оптимістично налаштований щодо майбутнього влади. Тому, мовляв, хай краще воюють.
– Війна відволікає суспільство від того, що відбувається у владних коридорах?
– Так. Олександр Турчинов (Секретар РНБО України з 2014-го року, – ред.) за минулий місяць 67 разів сказав, що Росія нападає. Це вже навіть не цікаво. Ви що робите? Де потужний оборонний комплекс? Чому не можете свою армію вітчизняним обладнанням забезпечити? Чому просите грошей, а не просите технології? Адже в нас є всі ресурси. В 1991 році мали 800 тисяч танків. І де вони? Порізали на металобрухт. Ми воюємо, а за кордон продаємо «Оплот» – визнаний найкращим танк у світі. А нам пояснюють, що для української армії такі танки задорого. На війні бачив всього лиш три такі. Американці не дурні. Бачать, що ми продаємо техніку, зброю. У них виникає логічне питання: чого ж тоді просимо зброю на Заході? Звісно, за чужий рахунок воювати завжди краще.
В Україні виробляють дуже якісні бронежилети «ТЕМП». Ця компанія виготовила костюм танкіста, який не горить. Як мені розповідали, прийшов їхній директор Юрій Євтушенко в Мінооборони. Запропонував свої бронежилети. Назвав ціну – 100 доларів. Не захотіли в нього купувати. Сказали, що задешево. Їм треба було по 400 доларів, от тоді би купували. Звісно, відкат же треба десь брати.
«ТЕМП» готовий виробляти на передок бронежилети 6 класу. Росіяни уже виготовили кулі, які пробивають наші жилети 5 класу. І це звичайна куля, не бронебійна. Одягнуть же хлопців, які на передовій, в хороші жилети. Захистіть їх. Невже це так складно?
– Як гадаєте, існує імовірність третього Майдану?
– Якщо він відбудеться, то буде дуже швидким. Ви знаєте, скільки зброї в Києві? Лише в одного батальйону «Айдар» пропало 1900 одиниць зброї. Хто за це відповідає? За статутом – командир батальйону. А на ділі? Знаю, що в інших частинах теж «зникає» зброя. Її намагаються списати на бойові втрати. А ще ж є трофейна зброя. Її було багато в «Айдарі». Зникла дивним чином. Все в Києві, бо тут робиться вся політика.
Бракує лише сірника для третього Майдану. 250 тисяч АТОшнів – це не жарти. І хтось все це підігріває. Потрібна зняти напряг серед бійців. Інакше буде горе.
– Кому вигідний бунт АТОшників?
– У першу чергу Путіну. Він колишній КГБіст, влізає в політику всіх країн. Викидає купу грошей на це. Хоче показати, що хороший гравець, з яким треба рахувались. Прагне, аби весь світ зрозумів – без Росії ви ніхто. Робитиме все, аби в Україні було неспокійно.
Але я 25 років працював вчителем, потім пішов на війну. І я спокійний. Знаю точно – тяжко буде вбити козачий дух в Україні. Ми 70 років жили під Росією і повстали. Доведеться ще раз повставати. Скажу вам, навіть із в’язниці можна керувати повстанням.
Джерело http://patrioty.org.ua/blogs/nikhto-ne- ... 33357.html
Re: Защитим Украину
Донбас Путіну не потрібен. Це ж валіза без ручки. Йому достатньо Криму – Лихоліт
1 липня Військова прокуратура України затримала екс-командира підрозділу в батальйоні «Айдар» Валентина Лихоліта. В минулому учасника афганської війни та захисника Майдану звинувачують у бандитизмі та розбої на Донбасі. Активісти після судового рішення про утримання під вартою до 28 серпня не дозволили силовикам вивести Лихоліта із зали Печерського суду. До штурму не дійшло і, зрештою, столичний Апеляційний суд відпустив айдарівця на поруки нардепів Семена Семенченка, Єгора Соболєва, Ігора Мосійчука та Андрія Лозового. Валентин Лихоліт із позивним "Батя" розповів Politeka про свій конфлікт з колишнім командиром "Айдару" Сергієм Мельничуком, злочини на фронті через відсутність військового законодавства та як перша хвиля добровольців потрапляє за ґрати
– Як сталось, що з передової ви опинились на лаві підсудних?
– Це давня історія. І починається вона з екс-комбата «Айдару» Сергія Мельничука. Ще торік його звинувачували у формуванні незаконного угрупування, викраденні машин, документів і людей. Нині ці статті інкримінують уже мені. Народний депутат Мельничук (член “Радикальної партії” Олега Ляшка,- ред.) думає, як йому відбілитися. Бо є від чого. Тож і виходить, що ті хлопці, які зі мною воювали, уже не герої, вони – мародери. А я – командир “незаконного збройного формування” під назвою «Айдар».
За помахом палички Мельничука мою команду зараз кидають до в’язниць. А його люди, навпаки, звідти виходять. Мабуть, нагорі йому сказали: подумай, на кого замість твоїх хлопців “повісити” ці статті.
Виходить, що ми незаконно вмирали на полі бою. Чесно кажучи, не думав на війні про законність. Тоді просто треба було хоронити загиблих та хоч у щось одягнути солдатів. У 2014 році в Міноборони цим не переймались. Якби не волонтери – було би дуже погано.
– Розкажіть про Сергія Мельничука. Що він за людина?
– Вважаю, що в Мельничука є захланність до грошей і влади. Тут у нього Сергій Льовочкін (екс-голова Андміністрації президента Януковича, – ред.) відіграє першу роль. Мені хлопці зараз кажуть – ваш лисий “замахав”. Це вони про Мельничука. Розповідають, що їздить кругом, начебто роздає гроші. Питання – а звідки в народного депутата такі ресурси?
Чув, що він винагороджує всіх: прокуратуру, поліцію, суддів. Має навіть власний благодійний фонд. Як народний депутат може бути присутнім на допитах хлопців і змушувати їх свідчити проти мене? Мої бійці запитують: та що ж ми можемо на “Батю” написати? Мельничук їм показує: ось це і це підпишіть, і справу зроблено.
У мене в руках товстелезна справа – 200 сторінок. Усе сфабриковано. Читаєш ці свідчення і на голову не налазить – якісь байки.
– Як і Мельничук, ви також балотувались у нардепи, але програли. Захотілось великої політики?
– Мене хлопці зі строю випхали на вибори. Навіть маю 350 підписів за це. Пішов по мажоритарці. На моєму окрузі балотувався Олександр Онищенко (український політик, бізнесмен, нардеп, 2016-го втік з України, – ред.). Онищенко казав моєму помічнику, який, до речі, був полковником у відставці: «Якби він (Лихоліт, – ред.) не з’явився на моєму окрузі, я би так не потратився. Раніше витрачав 1,5 мільйона доларів на вибори, а через тебе довелось викласти три мільйони».
Я особисто спілкувався з Онищенком. Хотів дізнатись, хто нам підпалив дві машини. Це мене дуже зачепило, бо ж машини були з бойових. За власні гроші пофарбували їх. Онищенко розповів, що підпал – не його рук справа.
– Не по зубах було тягатись із “регіоналами”?
– У мене не було таких величезних фінансових ресурсів. Друзі в Києві допомогли банери замовити. А доларів як ніколи не мав, так і не маю.
– У вас сформувалось міцне депутатське лоббі в парламенті. Яка тут ціна питання?
– Я ні в кого не просив допомоги. Депутати мене знали давно. Із Ляшком бачився ще на передовій, коли звільнили місто Щастя. Спершу він переплутав: думав, що я командир батальйону. Адже “Батьою” звуть лише командира. Згодом Ляшко попросив – На якому етапі зараз слідство у вашій справі?
– За два місяці мене жодного разу не викликали на допит. Очних ставок теж не було. Єдиний раз викликали поговорити без протоколу. Мовляв, давайте на когось щось будемо “думати”.
На допит викликав слідчий у моїй справі Іван Вітєєв, за підписом головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Усе, що вони мені розповідають, це казки. Я вимагав очної ставки. Слідчий відповів, що з метою безпеки не може показати тих людей, які мене звинувачують у злочинах. Я нікого не збираюся вбивати, але при очній ставці правди не сховаєш.
У нас у Харкові також є закриті суди щодо групи Сергія Зінченка (екс-беркутівець, якого разом з іншими бійцями, звинувачують у розстрілі 39 майданівців 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, – ред.), за тими самими статтями, що й у мене. Уже два роки люди сидять. Питаю у слідчого: хто з нас головний злочинець – я, Зінченко, Радченко (Роман Радченко, боєць “Айдару”, позивний “Рубіж”. У липні 2016-го його затримала Головна військова прокуратура, – ред.)? Усіх штампують під одну копірку.
У “злочинах” мене звинувачує сепаратист, мер Сєвєродонецька Валентин Казаков. Ще у справі дає свідчення такий Євген Шогін. Той – що на фотографіях у Криму стоїть із казаками і з колорадською стрічкою. Запитую в генпрокуратурських: а як ви своїх свідків провіряєте? Є ще один персонаж, Руслан Арсаєв, який дав покази проти мене. Він узагалі в міжнародному розшуку перебуває.
– Айдарівців звинувачують у жорстокому поводженні з полоненими.
– Коли формували батальйон “Айдар”, до нас йшло багато людей із кримінальним минулим. У когось – тяжкі кримінальні злочини. Були різні люди. Не захищаю мародерів і насильників. У кожного чоловіка, який бере до рук зброю, піднімається дух. Відчуваєш себе велетнем. Головне, аби цей дух не затьмарив розум.
У радянській армії були замполіти. У лавах українських Збройних сил це відійшло на другий план. Натомість, з’явився офіцер-вихователь. На початках в українській армії не було патріотичного духу. Ніхто хлопцям, яких відправили воювати на Донбас, не пояснив: що дозволено робити солдатові, а що ні. АТО оголосили, а закон, який би все це регулював, запізнився. Через це тепер маємо 10 тисяч кримінальних справ проти військових. 1440 атошників сидять у в’язницях.
– Але незнання закону не звільняє від відповідальності.
– У тім й то річ: нормального закону про АТО в нас немає. Відповідно до українського законодавства, в АТО боротись із терористами та сепаратистами на передовій лінії можуть лише СБУ і МВС. Там чітко прописано як військовий повинен поводитись у військових конфліктах. А от про ЗСУ чомусь забули. Про капеланів і військових медиків теж, про добровольців – ні слова.
У законодавстві необхідно прописати, що всі ці військові структури також є активними борцями з тероризмом та зовнішнім ворогом – і на них розповсюджується дія закону. Але тоді Матіос схопився би за голову, бо більшість кримінальних справ проти наших хлопців просто посипались би.
– Чому парламент не вносить правки до “військового” законодавства?
– Таке враження, що нас підводять до того, аби по обидві сторони барикад посадили якомога більше людей. А тоді оголосять амністію. І всі, мовляв, хороші – і сепаратисти, і учасники АТО.
У перших Мінських угодах була одна умова – забрати добробатів із першої лінії. Нині «Айдар» це 24 окремий штормовий батальйон, зі своєю печаткою та кодом. Добробатами лишилися лише УНСО і Правий сектор. Вони до жодних структур не увійшли. Якщо їхні бійці гинуть або зазнають поранення в бою, то держава їм нічим не допоможе. Бо воюють вони “незаконно”.
Зараз половина екс-ПС під командуванням Дмитра Яроша уже пішла під СБУ. Сподіваюсь, решта теж одумається.
– У якій точці сьогодні україно-російський конфлікт?
– Прикро визнавати, але нас “зливають”. Схоже, усе підводиться під Путіна. А потім скажуть усім: давайте порозуміємось із сепаратистами. «Айдар» брав у полон сепаратистів. У них повністю забиті голови тим, що вони борються проти “олігархів”. Питання – а навіщо їм тоді російські війська? Коли ми боролись проти олігархів, то виходили на Майдан. Не просили в Путіна допомоги.
Зрозумійте – Донбас Путіну не потрібен. Це ж валіза без ручки. Йому достатньо Криму.
Добробатів (з передової, – ред.) фактично прибрали. Моя думка: наша військова прокуратура виконує роль Росії – знищує патріотичний рух. А боронь Боже – почнуться ще якісь бойові дії. Ніхто ж не дурень: хто піде воювати, якщо бачать, що добровольців саджають за ґрати.
Я з маленького містечка. Мене всі там знають. Воював три роки на Донбасі. Був для всіх героєм. Нині в їхніх очах – мародер, бандит. Уявіть, як це впливає на мою сім’ю. Після такого бруду тяжко відмиватись і бити себе у груди, доказуючи, що ти не злочинець.
Друзі тепер із мене підсміюються. Мовляв – поглянь, за кого ти воював. Але я знаю, що боровся за власну землю, державу, жінку, дитину, батьків. Українці народжуються з геном свободи. Жодна інша нація такого не має
http://politeka.net/ua/298745-donbas-pu ... -lykholit/
1 липня Військова прокуратура України затримала екс-командира підрозділу в батальйоні «Айдар» Валентина Лихоліта. В минулому учасника афганської війни та захисника Майдану звинувачують у бандитизмі та розбої на Донбасі. Активісти після судового рішення про утримання під вартою до 28 серпня не дозволили силовикам вивести Лихоліта із зали Печерського суду. До штурму не дійшло і, зрештою, столичний Апеляційний суд відпустив айдарівця на поруки нардепів Семена Семенченка, Єгора Соболєва, Ігора Мосійчука та Андрія Лозового. Валентин Лихоліт із позивним "Батя" розповів Politeka про свій конфлікт з колишнім командиром "Айдару" Сергієм Мельничуком, злочини на фронті через відсутність військового законодавства та як перша хвиля добровольців потрапляє за ґрати
– Як сталось, що з передової ви опинились на лаві підсудних?
– Це давня історія. І починається вона з екс-комбата «Айдару» Сергія Мельничука. Ще торік його звинувачували у формуванні незаконного угрупування, викраденні машин, документів і людей. Нині ці статті інкримінують уже мені. Народний депутат Мельничук (член “Радикальної партії” Олега Ляшка,- ред.) думає, як йому відбілитися. Бо є від чого. Тож і виходить, що ті хлопці, які зі мною воювали, уже не герої, вони – мародери. А я – командир “незаконного збройного формування” під назвою «Айдар».
За помахом палички Мельничука мою команду зараз кидають до в’язниць. А його люди, навпаки, звідти виходять. Мабуть, нагорі йому сказали: подумай, на кого замість твоїх хлопців “повісити” ці статті.
Виходить, що ми незаконно вмирали на полі бою. Чесно кажучи, не думав на війні про законність. Тоді просто треба було хоронити загиблих та хоч у щось одягнути солдатів. У 2014 році в Міноборони цим не переймались. Якби не волонтери – було би дуже погано.
– Розкажіть про Сергія Мельничука. Що він за людина?
– Вважаю, що в Мельничука є захланність до грошей і влади. Тут у нього Сергій Льовочкін (екс-голова Андміністрації президента Януковича, – ред.) відіграє першу роль. Мені хлопці зараз кажуть – ваш лисий “замахав”. Це вони про Мельничука. Розповідають, що їздить кругом, начебто роздає гроші. Питання – а звідки в народного депутата такі ресурси?
Чув, що він винагороджує всіх: прокуратуру, поліцію, суддів. Має навіть власний благодійний фонд. Як народний депутат може бути присутнім на допитах хлопців і змушувати їх свідчити проти мене? Мої бійці запитують: та що ж ми можемо на “Батю” написати? Мельничук їм показує: ось це і це підпишіть, і справу зроблено.
У мене в руках товстелезна справа – 200 сторінок. Усе сфабриковано. Читаєш ці свідчення і на голову не налазить – якісь байки.
– Як і Мельничук, ви також балотувались у нардепи, але програли. Захотілось великої політики?
– Мене хлопці зі строю випхали на вибори. Навіть маю 350 підписів за це. Пішов по мажоритарці. На моєму окрузі балотувався Олександр Онищенко (український політик, бізнесмен, нардеп, 2016-го втік з України, – ред.). Онищенко казав моєму помічнику, який, до речі, був полковником у відставці: «Якби він (Лихоліт, – ред.) не з’явився на моєму окрузі, я би так не потратився. Раніше витрачав 1,5 мільйона доларів на вибори, а через тебе довелось викласти три мільйони».
Я особисто спілкувався з Онищенком. Хотів дізнатись, хто нам підпалив дві машини. Це мене дуже зачепило, бо ж машини були з бойових. За власні гроші пофарбували їх. Онищенко розповів, що підпал – не його рук справа.
– Не по зубах було тягатись із “регіоналами”?
– У мене не було таких величезних фінансових ресурсів. Друзі в Києві допомогли банери замовити. А доларів як ніколи не мав, так і не маю.
– У вас сформувалось міцне депутатське лоббі в парламенті. Яка тут ціна питання?
– Я ні в кого не просив допомоги. Депутати мене знали давно. Із Ляшком бачився ще на передовій, коли звільнили місто Щастя. Спершу він переплутав: думав, що я командир батальйону. Адже “Батьою” звуть лише командира. Згодом Ляшко попросив – На якому етапі зараз слідство у вашій справі?
– За два місяці мене жодного разу не викликали на допит. Очних ставок теж не було. Єдиний раз викликали поговорити без протоколу. Мовляв, давайте на когось щось будемо “думати”.
На допит викликав слідчий у моїй справі Іван Вітєєв, за підписом головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Усе, що вони мені розповідають, це казки. Я вимагав очної ставки. Слідчий відповів, що з метою безпеки не може показати тих людей, які мене звинувачують у злочинах. Я нікого не збираюся вбивати, але при очній ставці правди не сховаєш.
У нас у Харкові також є закриті суди щодо групи Сергія Зінченка (екс-беркутівець, якого разом з іншими бійцями, звинувачують у розстрілі 39 майданівців 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, – ред.), за тими самими статтями, що й у мене. Уже два роки люди сидять. Питаю у слідчого: хто з нас головний злочинець – я, Зінченко, Радченко (Роман Радченко, боєць “Айдару”, позивний “Рубіж”. У липні 2016-го його затримала Головна військова прокуратура, – ред.)? Усіх штампують під одну копірку.
У “злочинах” мене звинувачує сепаратист, мер Сєвєродонецька Валентин Казаков. Ще у справі дає свідчення такий Євген Шогін. Той – що на фотографіях у Криму стоїть із казаками і з колорадською стрічкою. Запитую в генпрокуратурських: а як ви своїх свідків провіряєте? Є ще один персонаж, Руслан Арсаєв, який дав покази проти мене. Він узагалі в міжнародному розшуку перебуває.
– Айдарівців звинувачують у жорстокому поводженні з полоненими.
– Коли формували батальйон “Айдар”, до нас йшло багато людей із кримінальним минулим. У когось – тяжкі кримінальні злочини. Були різні люди. Не захищаю мародерів і насильників. У кожного чоловіка, який бере до рук зброю, піднімається дух. Відчуваєш себе велетнем. Головне, аби цей дух не затьмарив розум.
У радянській армії були замполіти. У лавах українських Збройних сил це відійшло на другий план. Натомість, з’явився офіцер-вихователь. На початках в українській армії не було патріотичного духу. Ніхто хлопцям, яких відправили воювати на Донбас, не пояснив: що дозволено робити солдатові, а що ні. АТО оголосили, а закон, який би все це регулював, запізнився. Через це тепер маємо 10 тисяч кримінальних справ проти військових. 1440 атошників сидять у в’язницях.
– Але незнання закону не звільняє від відповідальності.
– У тім й то річ: нормального закону про АТО в нас немає. Відповідно до українського законодавства, в АТО боротись із терористами та сепаратистами на передовій лінії можуть лише СБУ і МВС. Там чітко прописано як військовий повинен поводитись у військових конфліктах. А от про ЗСУ чомусь забули. Про капеланів і військових медиків теж, про добровольців – ні слова.
У законодавстві необхідно прописати, що всі ці військові структури також є активними борцями з тероризмом та зовнішнім ворогом – і на них розповсюджується дія закону. Але тоді Матіос схопився би за голову, бо більшість кримінальних справ проти наших хлопців просто посипались би.
– Чому парламент не вносить правки до “військового” законодавства?
– Таке враження, що нас підводять до того, аби по обидві сторони барикад посадили якомога більше людей. А тоді оголосять амністію. І всі, мовляв, хороші – і сепаратисти, і учасники АТО.
У перших Мінських угодах була одна умова – забрати добробатів із першої лінії. Нині «Айдар» це 24 окремий штормовий батальйон, зі своєю печаткою та кодом. Добробатами лишилися лише УНСО і Правий сектор. Вони до жодних структур не увійшли. Якщо їхні бійці гинуть або зазнають поранення в бою, то держава їм нічим не допоможе. Бо воюють вони “незаконно”.
Зараз половина екс-ПС під командуванням Дмитра Яроша уже пішла під СБУ. Сподіваюсь, решта теж одумається.
– У якій точці сьогодні україно-російський конфлікт?
– Прикро визнавати, але нас “зливають”. Схоже, усе підводиться під Путіна. А потім скажуть усім: давайте порозуміємось із сепаратистами. «Айдар» брав у полон сепаратистів. У них повністю забиті голови тим, що вони борються проти “олігархів”. Питання – а навіщо їм тоді російські війська? Коли ми боролись проти олігархів, то виходили на Майдан. Не просили в Путіна допомоги.
Зрозумійте – Донбас Путіну не потрібен. Це ж валіза без ручки. Йому достатньо Криму.
Добробатів (з передової, – ред.) фактично прибрали. Моя думка: наша військова прокуратура виконує роль Росії – знищує патріотичний рух. А боронь Боже – почнуться ще якісь бойові дії. Ніхто ж не дурень: хто піде воювати, якщо бачать, що добровольців саджають за ґрати.
Я з маленького містечка. Мене всі там знають. Воював три роки на Донбасі. Був для всіх героєм. Нині в їхніх очах – мародер, бандит. Уявіть, як це впливає на мою сім’ю. Після такого бруду тяжко відмиватись і бити себе у груди, доказуючи, що ти не злочинець.
Друзі тепер із мене підсміюються. Мовляв – поглянь, за кого ти воював. Але я знаю, що боровся за власну землю, державу, жінку, дитину, батьків. Українці народжуються з геном свободи. Жодна інша нація такого не має
http://politeka.net/ua/298745-donbas-pu ... -lykholit/
Re: Защитим Украину
Дах будинку, де сім'я чекає свого захисника....
- Вкладення
-
- 14-1.jpg
- (12 Кіб) Завантажено 72 разів
Re: Защитим Украину
Справжня патріотка: У Луцьку незряча жінка зв'язала сотні рукавиць для наших бійців (фото)
вівторок, 25 жовтень 2016, 5:43
На жаль, не кожен з українців може так любити свою Батьківщину та її захисників
Валентина Мазурик, незряча майстриня з Луцька, зв'язала для бійців АТО 318 рукавиць. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Фейсбук".
"Велика шана таким людям!", - пише група "Цинічний Бандера". Дійсно, не кожен з українців може так любити свою Батьківщину та її захисників, щоб віддавати усі сили на допомогу. Дякуємо героям тилу!
http://patrioty.org.ua/society/spravzhn ... 38922.html
вівторок, 25 жовтень 2016, 5:43
На жаль, не кожен з українців може так любити свою Батьківщину та її захисників
Валентина Мазурик, незряча майстриня з Луцька, зв'язала для бійців АТО 318 рукавиць. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Фейсбук".
"Велика шана таким людям!", - пише група "Цинічний Бандера". Дійсно, не кожен з українців може так любити свою Батьківщину та її захисників, щоб віддавати усі сили на допомогу. Дякуємо героям тилу!
http://patrioty.org.ua/society/spravzhn ... 38922.html
Re: Защитим Украину
На сегодня правительство дальше делает все возможное чтобы похоронить средний класс.
Который не дал чтобы Украину уничтожили.
Востаннє редагувалось 13 січня 2017, 07:25 користувачем TATU, всього редагувалось 1 раз.
Все для караванинга и велосипедов TATU-GROUP www.tatugroup.com.ua
Re: Защитим Украину
"Хлопці знайдуть тебе, руський іван. Ножем на твоєму серці виріжуть ім'я однієї жінки - медика", - волонтер
субота, 4 лютий 2017, 19:06
Наталія Хоружа добровільно погодилась бути санінструктором роти, щоб перебувати там, де найбільше потрібна її допомога.
Бійці 54 бригади досі не можуть повірити та змиритись із загибеллю військової-медика Наталії Хоружої. Мужні воїни не можуть стримати сліз, дехто плакав вперше з початку війни. Про це розповів волонтер Ян Осока у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України.
"Коли повідомили, що вона загинула, то хлопці з бригади плакали, не стримуючи сліз. Деякі з них плакали вперше за всю війну. Плакали як здорові, так і ті, біля котрих вона проводила багато часу, коли вони були поранені", – написав волонтер.
Він розповів, що жінка була "медиком від Бога". "Рятувати людей було її кредом життя, навіть ціною свого. На допомогу людям приходила по першому виклику, чи то вдень, чи то вночі. Сім'я для неї була всім, а обов'язок перед совістю був на першому місці. Вона залишиться вічним прикладом мужності великої жінки, що в скрутну хвилину не залишила в біді поранених бійців", – додав Осока.
За його словами, на фронт медика призвали у серпні 2016. Вона добровільно погодилась бути санінструктором роти, щоб перебувати там, де найбільше потрібна її допомога. Прощання з медиком відбудеться 5 лютого у Просяній. У неї залишились чоловік та донька.
"По дорозі їхала автівка з червоним хрестом і побачив її рускій іван. І випустив рускій іван по автівці протитанкову ракету, і влучив у ціль. І нічого не ворухнулося в івані, можливо лише радість охопила той мертвий колодязь, де у інших людей знаходиться душа.
Хлопці знайдуть тебе, іван. Ножем на твоєму серці виріжуть ім'я однієї жінки - медика, яка не тримала в руках автомат, а лише тримала руки поранених солдат, щоб хоч трохи полегшити їх біль", - додав волонтер.
http://patrioty.org.ua/society/khloptsi ... 55586.html
субота, 4 лютий 2017, 19:06
Наталія Хоружа добровільно погодилась бути санінструктором роти, щоб перебувати там, де найбільше потрібна її допомога.
Бійці 54 бригади досі не можуть повірити та змиритись із загибеллю військової-медика Наталії Хоружої. Мужні воїни не можуть стримати сліз, дехто плакав вперше з початку війни. Про це розповів волонтер Ян Осока у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України.
"Коли повідомили, що вона загинула, то хлопці з бригади плакали, не стримуючи сліз. Деякі з них плакали вперше за всю війну. Плакали як здорові, так і ті, біля котрих вона проводила багато часу, коли вони були поранені", – написав волонтер.
Він розповів, що жінка була "медиком від Бога". "Рятувати людей було її кредом життя, навіть ціною свого. На допомогу людям приходила по першому виклику, чи то вдень, чи то вночі. Сім'я для неї була всім, а обов'язок перед совістю був на першому місці. Вона залишиться вічним прикладом мужності великої жінки, що в скрутну хвилину не залишила в біді поранених бійців", – додав Осока.
За його словами, на фронт медика призвали у серпні 2016. Вона добровільно погодилась бути санінструктором роти, щоб перебувати там, де найбільше потрібна її допомога. Прощання з медиком відбудеться 5 лютого у Просяній. У неї залишились чоловік та донька.
"По дорозі їхала автівка з червоним хрестом і побачив її рускій іван. І випустив рускій іван по автівці протитанкову ракету, і влучив у ціль. І нічого не ворухнулося в івані, можливо лише радість охопила той мертвий колодязь, де у інших людей знаходиться душа.
Хлопці знайдуть тебе, іван. Ножем на твоєму серці виріжуть ім'я однієї жінки - медика, яка не тримала в руках автомат, а лише тримала руки поранених солдат, щоб хоч трохи полегшити їх біль", - додав волонтер.
http://patrioty.org.ua/society/khloptsi ... 55586.html
- Вкладення
-
- Screenshot_111.jpg
- (12 Кіб) Завантажено 23 разів
Re: Защитим Украину
Скорбим.
Вечная память.
Вечная память.
Все для караванинга и велосипедов TATU-GROUP www.tatugroup.com.ua