Вирішив написати відгук, про подорож в Чорногорію, можливо комусь згодиться.
Шлях пролягає по трьох державах: 1) Угорщина - потрібно візу (шенгенську або транзитну). 2) Сербія – транзитну візу на місяць, зробить будь-яка туристична фірма, також можна здати особисто в Києві, три дні на виготовлення, по 25 євро за людину. 3) Чорногорія - без візова, лише при заїзді необхідно оплатити екологічний збір - 10 євро. Страховка на авто 300 грн. і медична страховка для всіх 100 грн. на людину. Тривалість подорожі з к.п.п Тиса (Україна) – Петровац (Чорногорія) 18-19 годин, без ночівлі і огляду Белграда, швидкість згідно загального руху автомобілів, 80-130 км. З караваном ночівля обов’язкова (можливо в Белграді або Чачаку). Проходження митниці Угорської є відповідальна справа, потрібно дотримуватися заборони на ввезення товарів і харчів. Заборонено ввозити сири, м’ясо, яйця. Можна ввозити одну пляшку горілки і одну пачку (20шт) сигарет на людину. Рекомендую не ризикувати з сигаретами, штрафи від 500 євро і конфіскація машини.
Наша подорож починалася з Ужгорода в неділю, щоб на митниці не було черг (за 40 хвилин дві митниці). Через КПП «Тиса», потрапляємо до Угорщини, потім трохи (30-40 км) по автобану М 3, до вказівки на Дебрецен, і звертаємо на дорогу номер 4. В Дебрецені дотримуємося вказівника Сегед, проїжджаємо під мостом і направо на верх по №47 звичайній дорозі до Сегеда (місто побратим Одеси). Дорога вузька і петляє по Угорським селам, які завжди гарно прикрашені квітковими клумбами. Відстань від Чопа до Сегеда 360 км. За чотири години можна проїхати у вихідний, в робочий день на годину більше. Місто Сегед проходимо околицею міста в напрямку вказівника на Белград ( Сербія ) виїжджаємо на автобан Е75 Будапешт-Белград і по автобану до 10 км і митниця Хоргош, (митниця по угорський VAM).
В Угорщині автобан платний, в даному випадку, ми користуємося ним дуже мало кілометрів, і я ніколи не платив, проблем не було. Але незважаючи на сучасний перехід, черга в пів година це норма. Так як це кінець липня, всі Турки які проживають на території Європи їдуть додому саме через цей перехід, і черга в сто машин це норма. Якщо очікування перевищує дві години, то ми рухаємося далі, ще 55-65 км дорога 55 і 53 на Суботіцу, і виходимо на стару, діючу митницю, де ніколи не має черг, перехід називається Томпа - Суботіца .
Яким ми б переходом не скористалися, нам все одно по вказівках на Белград, а там одна траса, десь близько 210-220 км до Белграда. Перехід Хоргош знаходиться на суцільному автобані, він місяцями ще перебудовується, думаю в 2011 вже закінчать, тому їхати можна зі швидкість 140-150 км. По Сербії дорога платна, платиться два рази безпосередньо на дорозі по три і чотири євро.
В Угорщині штрафи високі, але платити їх можна тільки по необережності, якщо у Вас з машиною все гаразд і фари світять обидві, а фари в Європі під час руху мають бути включеними, і ви пристебнуті пасками безпеки, ваші діти на дитячих кріслах, (до 14 років або 150 см.), то Ви ніколи не будете нічого платити. Радар в цих краях, куди пролягає наш шлях, буває випадково і якщо і з’являється, то видно їх за кілометр, а також вас попередить зустрічний транспорт. Найбільш можливі порушення, це перетинання суцільної лінії та порушення правил зупинки.
Сербія, тут цікавіше, це ж слов’яни, наші родичі. Тут можуть і сховатися і зразу під знаком стати, все культурно дав 20 євро і «сречан
MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Доїхавши до Белграда ми заправляємося, обідаємо, відпочиваємо пів години. В Сербії валюта динар 100 динарів - 1євро, але всі приймають і євро на заправках, кафанах, (так називаються в них ресторани та менші забігайлівки). Щоб поміняти гроші на динари потрібно найти обмінник і взяти свій паспорт. Для тих хто має бажання подивитися місто, а там є що подивитися. Ми якось провели в місті цілий день, взяти хоч найбільший православний храм святого Сави, замок, центр міста, можна поплавати по Дунаю. В цілому в Сербії дуже поширений приватний бізнес, мотель. Так що проблем з ночівлею та харчуванням не буде точно де б Ви не зупинилися (приблизно кімната 30 євро).
Особливо приємно харчуватись в Сербії, перевагу надають переважно м’ясним стравам та їх різноманітність просто вражає. Під час подорожі ви побачите велику кількість вертелів-мангалів, де на жару печуться чудові барани, молоді свині, та домашні ковбаси, ребра, котлети з чистого м’яса (плескавіца), дрібні і дуже смачні ковбаски (чавапичі), куриця, говядина, телятина, бекон з салом. В ресторані потрібно замовляти одне із блюд під назвою, мешано месо (мішано м'ясо), там будуть викладені майже всі варіанти м’яса гриль. Елітне блюдо називається Караджоржевієча шніцла. Так звали одного із войовничих Сербських королів, який зміг прогнати турків з Сербії. Порція на одну особу в Сербії, як три порції в Україні, так що сміло просіть завернути вам з собою, це в них норма. Люди привітні і виконають любу забаганку Вашу, на чай залишати не потрібно, офіціанти зазвичай це родина власника, так що людяність це норма.
Відпочивши в Белграді, ми рухаємося далі, на місто Лазаревац, Чачак. Дорога звичайна, вузька і завжди завантажена транспортом, так що кілометрів 60-80 можна їхати спокійно, без випередження. Багато сіл, і майже весь час суцільна лінія, там і чатують міліціонери. Минаємо міста Чачак, Ужіце. Ужіце ми обходимо ліворуч, на місто відкривається чудовий вид, праворуч. Ужіце розташовано на невеличкому плато,огорнуте високими скелями. Місто славиться виготовленням першути, це м'ясо говяже виготовлене по спеціальному рецепту (типу холодного копчення) і висушене до вологості не більше 5-7%. Дорога на підойм широка в дві полоси, в кінці міста ліворуч бачимо кар’єр по видобутку каміння. Якщо на ньому проводять вибухи, то траса закрита (максимум на 30 хв).
І починаємо підніматися на перевал, який називається Златібор, це Сербський гірськолижний курорт. Влітку тут багато туристів, ми зупиняємось на 30-40 хв. З траси звертаємо праворуч по вказівнику Златібор та рухаємося в центр, де і знаходиться стоянка, біля ринку. Стоянка велика і вмістить каравани любої довжини. Розваг тут багато, квадроцикли, каруселі, басейни, їзда верхом, великий базар, де продається все що можливо. Ми підходимо до частини базару, де продається м’ясо, сири, та інші продукти. Купуємо вище згадану першуту, одну палку (30-40 см.) ціна 14 євро за кг, дуже смачна, рекомендую, і відразу рухаємось в бік стоянки коней. Там замовляємо для дітей два поні і виконуємо невеличку кінну прогулянку (10хв). Вартість в залежності від відстані, наш варіант найдешевший по 3 євро за коня. Якщо хтось вирішив б переночувати тут, то готелів тут безліч, взагалі все місто це і є готелі. Рухаємося далі в напрямку селища Белопольє, взагалі після Чачака важко збитися з шляху, треба триматися лише головної дороги. Чим ближче до митного переходу Сербія – Чорногорія, тим казковий краєвид за вікном, величезні скелі здіймаються над дорогою відразу по закінченню дороги. Скелі настільки високі, щоб оглянути їх, краще дивитися через люк в даху авто. Особливості дороги - вузька, багато петляє, місця для зупинки немає взагалі, ні з права, ні зліва.
Підчас руху не зрізуємо повороти, оскільки дуже обмежена видимість через чисельні повороти та тунелі, головне світло ввімкнене завжди. Під час дощу зі скель стікає вода разом з дрібним камінням, тому слід бути обережним. Митний перехід з Чорногорією-Белопольє дуже простий один знак стоп з міліціонером сербським, зупинився подав паспорти, і все, без жодних запитань. Черги немає, весь процес 3 хв. Через 10 км митниця Чорногоська, черга три, п’ять машин. Все проходить швидко 10 хв. Перед самим постом ходять молоді люди в зеленому одязі, екологи, продають наклейки еко. збір за 10 євро, для легкового авто. Її треба наклеїти на лобове скло в правому верхньому куті, термін один рік. Необхідні на митниці паспорти, страховка, і техпаспорт, машину перевіряють на викрадення. Митник вам дарує маленьку дорожню карту і бажає гарно відпочити.
Особливо приємно харчуватись в Сербії, перевагу надають переважно м’ясним стравам та їх різноманітність просто вражає. Під час подорожі ви побачите велику кількість вертелів-мангалів, де на жару печуться чудові барани, молоді свині, та домашні ковбаси, ребра, котлети з чистого м’яса (плескавіца), дрібні і дуже смачні ковбаски (чавапичі), куриця, говядина, телятина, бекон з салом. В ресторані потрібно замовляти одне із блюд під назвою, мешано месо (мішано м'ясо), там будуть викладені майже всі варіанти м’яса гриль. Елітне блюдо називається Караджоржевієча шніцла. Так звали одного із войовничих Сербських королів, який зміг прогнати турків з Сербії. Порція на одну особу в Сербії, як три порції в Україні, так що сміло просіть завернути вам з собою, це в них норма. Люди привітні і виконають любу забаганку Вашу, на чай залишати не потрібно, офіціанти зазвичай це родина власника, так що людяність це норма.
Відпочивши в Белграді, ми рухаємося далі, на місто Лазаревац, Чачак. Дорога звичайна, вузька і завжди завантажена транспортом, так що кілометрів 60-80 можна їхати спокійно, без випередження. Багато сіл, і майже весь час суцільна лінія, там і чатують міліціонери. Минаємо міста Чачак, Ужіце. Ужіце ми обходимо ліворуч, на місто відкривається чудовий вид, праворуч. Ужіце розташовано на невеличкому плато,огорнуте високими скелями. Місто славиться виготовленням першути, це м'ясо говяже виготовлене по спеціальному рецепту (типу холодного копчення) і висушене до вологості не більше 5-7%. Дорога на підойм широка в дві полоси, в кінці міста ліворуч бачимо кар’єр по видобутку каміння. Якщо на ньому проводять вибухи, то траса закрита (максимум на 30 хв).
І починаємо підніматися на перевал, який називається Златібор, це Сербський гірськолижний курорт. Влітку тут багато туристів, ми зупиняємось на 30-40 хв. З траси звертаємо праворуч по вказівнику Златібор та рухаємося в центр, де і знаходиться стоянка, біля ринку. Стоянка велика і вмістить каравани любої довжини. Розваг тут багато, квадроцикли, каруселі, басейни, їзда верхом, великий базар, де продається все що можливо. Ми підходимо до частини базару, де продається м’ясо, сири, та інші продукти. Купуємо вище згадану першуту, одну палку (30-40 см.) ціна 14 євро за кг, дуже смачна, рекомендую, і відразу рухаємось в бік стоянки коней. Там замовляємо для дітей два поні і виконуємо невеличку кінну прогулянку (10хв). Вартість в залежності від відстані, наш варіант найдешевший по 3 євро за коня. Якщо хтось вирішив б переночувати тут, то готелів тут безліч, взагалі все місто це і є готелі. Рухаємося далі в напрямку селища Белопольє, взагалі після Чачака важко збитися з шляху, треба триматися лише головної дороги. Чим ближче до митного переходу Сербія – Чорногорія, тим казковий краєвид за вікном, величезні скелі здіймаються над дорогою відразу по закінченню дороги. Скелі настільки високі, щоб оглянути їх, краще дивитися через люк в даху авто. Особливості дороги - вузька, багато петляє, місця для зупинки немає взагалі, ні з права, ні зліва.
Підчас руху не зрізуємо повороти, оскільки дуже обмежена видимість через чисельні повороти та тунелі, головне світло ввімкнене завжди. Під час дощу зі скель стікає вода разом з дрібним камінням, тому слід бути обережним. Митний перехід з Чорногорією-Белопольє дуже простий один знак стоп з міліціонером сербським, зупинився подав паспорти, і все, без жодних запитань. Черги немає, весь процес 3 хв. Через 10 км митниця Чорногоська, черга три, п’ять машин. Все проходить швидко 10 хв. Перед самим постом ходять молоді люди в зеленому одязі, екологи, продають наклейки еко. збір за 10 євро, для легкового авто. Її треба наклеїти на лобове скло в правому верхньому куті, термін один рік. Необхідні на митниці паспорти, страховка, і техпаспорт, машину перевіряють на викрадення. Митник вам дарує маленьку дорожню карту і бажає гарно відпочити.
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Чорногорія, місце нашого відпочинку, десь 180 км від кордону до берега моря. Їхати прийдеться десь дві-три години, у зв’язку з наявністю величезного перевалу, дорога підіймається на висоту 1200 метрів над рівнем моря. Напрямок Подгоріца - це столиця Чорногорії.
Особливості пересування по дорогам Чорногорії. Головне дотримуватись правил, а правила тут розроблені не для поліції, швидкість обмежена лише там де треба: - населені
Особливості пересування по дорогам Чорногорії. Головне дотримуватись правил, а правила тут розроблені не для поліції, швидкість обмежена лише там де треба: - населені
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
отчёт достоин похвалы поклон суппер
Все для караванинга интернет магазин CARAVAN CAMPING SHOP UA http://westcamper.com.ua/shop/shop
веломагазин http://tatubike.com
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Ми вирішили, що треба проїхатись, два дня нам досить, щоб відпочити з дороги. До речі, їсти ми готували самі, а коли виїжджали на екскурсію їли в ресторанчиках, ціни коливалися від 15-30 євро на сім’ю.
Коротко розпишу міста, які ми відвідували.
Маючи машину, ми кожен день зранку йшли на пляж, а коли підіймалася жара, їхали на екскурсію. Почали рух вліво, перше містечко Святий Стефан, відомий тим, що до нього приєднаний острів з багатьма кам’яними будиночками, це готельний комплекс-музей. Колись це було старе рибацьке містечко, потім його викупив один підприємець і з початку 80-их років це елітний готель, відомий на весь світ. Тепер новий власник грек, проводить реконструкцію. Пройшовши триста метрів через парк, ми потрапляємо на територію літньої резиденції сербського короля та потім Броса Тіто. Зараз це VIP готель з охороною, ми спокійно гуляємо садом, фотографуємося. Святий Стефан найдорожче, найтихіше місце відпочинку на Чорногорському узбережжі. Тут дуже чиста вода (в Чорногорії всюди чиста вода, але тут можна не занурюючись під воду і бачити дно до 20 м. в глибину).
Якщо їхати в напрямку Петровац – Будва є два повороти наліво перший веде в кемпінг, а через 20 м. з’їзд в місто Святий Стефан. На мою думку, це найкращий кемпінг. Будва, столиця Чорногорського узбережжя, старе місто, цитадель та головна пристань із шикарними яхтами, які розташовані поруч. Дуже довгий пляж понад 4 км. Народу дуже багато, таке враження, що там кімнати за пів вартості. Насправді причина в клубах, розважальних центрах та атракціонах. Набережна Будви гуляє до ранку, багато закладів працюють цілу ніч. Кожен день приїжджають відомі співаки і клуби набиті людьми. Жити в Будві не рекомендую, а відвідати її обов’язково.
Наступний день, затока Которська і місто Котор. Після Будви їдемо по вказівникам Котор, Тіват. Перед аеропортом перехрестя, прямо Тіват, направо Котор, ми повертаємо на Котор і дорога починає піднімати нас в гори. Зліва видно злітну смугу, сюди прилітають літаки із Львова та Києва (білет 250 євро на чол.). Як тільки, ми почали спускатися до затоки, нам відкривається неймовірний вид. Зупиняємося і фотографуємося. Вся затока як на долоні. Заїжджаємо в місто, праворуч вхід в старе місто, цитадель, проїжджаємо ще трохи і за мостом зразу праворуч розташований паркінг, залишаємо машину і йдемо в старе місто.
Хочу звернути увагу, на неповторну красу природи, висота скелястих гір понад 700 м. стінки, яких виростають прямо з моря, залишаючи людям декілька десятків метрів рівної площі для життя. Прогулюючись старими вулицями є можливість піднятися на гору, по складних і стрімких кам’янистих сходах, за 2 євро з чол. Випробування це далеко непросте 8 з 10 чол. Відмовляються підійматися вже не пройшовши і третини,залишаються відпочивати біля дзвіниці. Ті котрі все ж наважились на підйом отримають незабутні враження від краєвидів, та зрозуміють чому цю фортецю так ніхто і не штурмував з ворогів. В той час як Бар був постійно під контролем Турків, а Герцег-Новий та Будву захоплювала венеціанська флотилія. Лише Котор постійно знаходився у володіннях Чорногорських владик. Пообідавши покидаємо Котор і їдемо далі в бік Герцег-Нового (ще десь 14 км.).
Перед підйомом бачимо з’їзд вліво - це селище Пераст, звертаємо туди. Відразу за метрів двадцять шукаємо місце для паркування, між морем та вкритими соснами спортклуб (кидання металевих куль), не заїжджаючи в селище. Рекомендую зупинятися з караваном на ніч, відпочинок просто супер (безкоштовно). Провівши на малому пляжі 4-5 години. Їдемо далі через селище, дорога дуже вузька метрів 4, розминутися з машинами не просто, з караваном туди не можна. Краєвид дуже гарний праворуч будинки кам’яні, а ліворуч до моря майже рукою дістати. За 3 км. село закінчується і дорога виводить нас на головну. Їдемо далі ще 12 км огинаючи затоку і в першому селищі Каменярі, зліва бачимо чотири пароми, які курсують з берега на берег перевозячи авто з людьми. Нам потрібно потрапити на паром, ми вимушені проїхати до кінця села, через суцільну смугу, там розвертаємось і встаємо в невеличку чергу. Доки я милуюсь краєвидом моя дружина працює, виходить з авто і йде до невеликої кабінки і купує квиток для авто, десь 4 євро. Я тим часом під’їжджаю, забираю жінку і дивлюся на людину, яка регулює заїзд на паром. Я віддаю квиток. На паромі мотор заглушили, ручник затягнули, повиходили і дивимося, у дітей щастя повні плавки. П’ять хвилин подорожі і ми на другому кінці берега. Повертаючись до Петровця вже нікуди не заїжджаємо, діти стомлені сплять. Цей день є не забутнім і подорож, в Катор має входити обов’язкову програму відвідувань.
Наступна подорож це втеча від гарячого сонця в гори. Знову дорога Петровац - Будва. В селищі Бечичі повертаємо праворуч, по вказівнику Цетіньє.
До Цетіньє 32 км по дорозі зупиняємось для фото, видно відразу і Святий Стефан та Будву. Приїхавши в Цетіньє, ми і гадки не мали куди їдемо і, що там можна подивитися. Проїхавши дві, три вулиці ми зупиняємося біля великого кам’яного мура. Виходжу, оглядаюся чи нема якихось забороняючих знаків. Тим часом, моє сімейство вже бігає повним ходом по околицях, я пішов трохи в бік все ж дуже цікавить під чиїм будинком я зупинився. Великі широкі двері в двір нагадують про двері в графський двір, входжу в двір і бачу широкі сходи підіймаються аж на другий поверх, де встановлені величезні дубові двері, а біля воріт стоять два молодих хлопця по два метра, (я сам 195 см) одягнуті в національні костюми. Червоний верх чорний низ. Думаю мабуть музей, потрохи підходячи ближче бачу на поясах блискучі шаблі, мабуть воєнний музей… Привітався, і питаю: «Чи не заважатиме моя машина десять метрів за рогом?» Відповідь чітка: «не!» (ні), мені легше стало та все ж цікавить, що це за котедж? Відповідь: «Це резиденція президента Чорногорії». Почувши таку відповідь, мені нічого кращого в голову не прийшло ніж, – «А можна з Вами сфотографуватися?». Відповідь: «Да»! Отримавши сімейне фото під назвою в гостях у президента, ми побігли забирати машину, і запаркувалися на центральній зупинці (безкоштовно). Трохи пізніше, ми дізналися, що Цетіньє - це столиця Чорногорії до 1915 року. В місті багато дорогих і гарних котеджів сто річної забудови, це посольства різних країн. А саме головне, що всі головні музеї країни, знаходяться тут. Та монастир, де ховали всіх володарів і царів Чорногорських. Відвідавши музей царя Ніколи, ми швидко поїли і десь по другій вирушили в гори - на гору Ловчин. Там на самій вершині знаходиться церква в якій і похований цар Ньегуш. Піднявшись по великій кількості сходів та зробивши декілька гарних фото, а це 1657 метрів висоти, ми погнали назад на базу (Петровац).
Велка плажа, це наша ціль на наступний день. Вставали о восьмій ранку, щоб о дев’ятій виїхати до міста Бар (25 км.).
Бар - портовий город і туристів тут поменше, і відпочинок подешевше, і скупитись значно вигідніше, так як тут живуть круглий рік в порівняні з іншими містами. Туристичні фірми кажуть, що тут не таке чисте море, брешуть, тут чистіше ніж в Будві і дешевше. Дві години по місту та по магазинам і далі на великий піщаний пляж. Довжина пляжу 12 км. і впирається пляж в албанський кордон. Одна п’ята пляжа обжита є все: ресторани, клуби, тапчани і душові, (ліжаки по 4 євро на чол.). А нас цікавить абсолютно дика частина пляжу, а це 8 км піска. Тут проводять змагання по різни видам водного спорту, я там вчився на віндсерфінгу кататись. Цікаво, що люди там живуть з палаткам, караванами по декілька днів, а віндсерфери і тижнями (безкоштовно). Заїжджати на пляж треба через стоянку ресторану «Пакогабана». Це останній платний пляж, далі воля. Море цікаве, метрів десять - глибина до метра, потім глибше, через те і хвилі вищі. Назад верталися біля двох годин через великі пробки.
Окремо хочу виділити екскурсію в Дубровнік (Хорватія). Місто розташовано близько біля кордону з Чорногорією 210 км від Петровця. Лише одиниці з тих, хто перебував в Хорватії, відвідав Дубровнік, адже глянувши на карту Хорватії ви побачите, що навіть за день до Дубровника не доїхати.
Так і виходить, що оглянути це місто зручніше з Чорногорії. Можливо це стало з 2009 р. Візи в Хорватію на літній період скасовують для українців. Піднявшись о шостій ранку, ми виїхали на Дубровнік. Шлях, Будва, Тіват, паром, Ігало, кордон. Кордон проходимо за годину, машин небагато, однак проводиться детальний огляд автомобіля хорватами. І ще через дві години (120км.) ми на місці. Міліція в Хорватії не поступлива, порушив плати.
Стара частина міста, огорнута величезними мурами, біля мурів і шукаємо зупинку. І тут зразу проблема, в Хорватії валюта куни і заплатити за паркову в євро не зможете, треба міняти євро на куни (1євро= 7 кунам). І взагалі Хорвати до євро ставляться так, як ми до Китайської єни. Хоча Сербія і не в Євро зоні, там краще йдуть нам назустріч. А тут …
При вході в старе місто можна побачити напис, в 1998 році Сербсько-чорногорські війська штурмом піхоти та за підтримки з повітря окупували місто Дубровнік. В результаті загинуло біля тисячі хорватів і знищено більше трьох десяток стародавніх будівель. Такий напис засмутив нас. Місто дуже гарне, і лише вдома в Україні ми дізналися, що Дубровнік входить до десятки найкращих пам’яток в світі. Пройшлися по мурах міста та відвідали декілька костьолів, це католицьке місто. На обід відвідали один із гарних ресторанів, і тут вдруге розчарування. Заплативши 120 євро, ми нічого не з’їли, порції просто надзвичайно малі. Після ресторану, ми набрали булочок в магазині поруч, і пішли оглядати пристань. Тут (100 метрів в морі) зупиняються океанські лайнери з кількома тисячами пасажирів, мабуть входить в програму круїзу. Місто дуже популярне серед голлівудських зірок та знаменитостей. Тут можна побачити катера з прапорами далеких країн, таких як Австралія і Південна Африка. Це перлина Адріатики і входить до трійки найгарніших міст - пам’ятників Європи епохи Відродження, поряд з такими як Венеція та Амстердам. Набравшись гарних вражень ми вирушили на базу. В зворотному напрямку, хорвати взагалі не перевіряли документи, ми зразу проїхали в Чорногорію.
Таким чином, я перерахував місця, які варто відвідати.
Чорногорія гарна держава і чудовий курорт, де варто побувати хоч раз. В нас ні разу не пропало нічого з пляжу, залишали все фото, телефон, окуляри, всі речі. Поліція туристів не чіпає взагалі, я виїхав на головну, проігнорувавши знак стоп, поліцейський це бачив так як стояв поруч і не зупинив, однак, пропускайте пішоходів. Національна валюта євро. Наших співвітчизників там багато, як на авто так і прилітають літаком два рази в тиждень. Повертаючись додому хочеться повернутися сюди ще.
Коротко розпишу міста, які ми відвідували.
Маючи машину, ми кожен день зранку йшли на пляж, а коли підіймалася жара, їхали на екскурсію. Почали рух вліво, перше містечко Святий Стефан, відомий тим, що до нього приєднаний острів з багатьма кам’яними будиночками, це готельний комплекс-музей. Колись це було старе рибацьке містечко, потім його викупив один підприємець і з початку 80-их років це елітний готель, відомий на весь світ. Тепер новий власник грек, проводить реконструкцію. Пройшовши триста метрів через парк, ми потрапляємо на територію літньої резиденції сербського короля та потім Броса Тіто. Зараз це VIP готель з охороною, ми спокійно гуляємо садом, фотографуємося. Святий Стефан найдорожче, найтихіше місце відпочинку на Чорногорському узбережжі. Тут дуже чиста вода (в Чорногорії всюди чиста вода, але тут можна не занурюючись під воду і бачити дно до 20 м. в глибину).
Якщо їхати в напрямку Петровац – Будва є два повороти наліво перший веде в кемпінг, а через 20 м. з’їзд в місто Святий Стефан. На мою думку, це найкращий кемпінг. Будва, столиця Чорногорського узбережжя, старе місто, цитадель та головна пристань із шикарними яхтами, які розташовані поруч. Дуже довгий пляж понад 4 км. Народу дуже багато, таке враження, що там кімнати за пів вартості. Насправді причина в клубах, розважальних центрах та атракціонах. Набережна Будви гуляє до ранку, багато закладів працюють цілу ніч. Кожен день приїжджають відомі співаки і клуби набиті людьми. Жити в Будві не рекомендую, а відвідати її обов’язково.
Наступний день, затока Которська і місто Котор. Після Будви їдемо по вказівникам Котор, Тіват. Перед аеропортом перехрестя, прямо Тіват, направо Котор, ми повертаємо на Котор і дорога починає піднімати нас в гори. Зліва видно злітну смугу, сюди прилітають літаки із Львова та Києва (білет 250 євро на чол.). Як тільки, ми почали спускатися до затоки, нам відкривається неймовірний вид. Зупиняємося і фотографуємося. Вся затока як на долоні. Заїжджаємо в місто, праворуч вхід в старе місто, цитадель, проїжджаємо ще трохи і за мостом зразу праворуч розташований паркінг, залишаємо машину і йдемо в старе місто.
Хочу звернути увагу, на неповторну красу природи, висота скелястих гір понад 700 м. стінки, яких виростають прямо з моря, залишаючи людям декілька десятків метрів рівної площі для життя. Прогулюючись старими вулицями є можливість піднятися на гору, по складних і стрімких кам’янистих сходах, за 2 євро з чол. Випробування це далеко непросте 8 з 10 чол. Відмовляються підійматися вже не пройшовши і третини,залишаються відпочивати біля дзвіниці. Ті котрі все ж наважились на підйом отримають незабутні враження від краєвидів, та зрозуміють чому цю фортецю так ніхто і не штурмував з ворогів. В той час як Бар був постійно під контролем Турків, а Герцег-Новий та Будву захоплювала венеціанська флотилія. Лише Котор постійно знаходився у володіннях Чорногорських владик. Пообідавши покидаємо Котор і їдемо далі в бік Герцег-Нового (ще десь 14 км.).
Перед підйомом бачимо з’їзд вліво - це селище Пераст, звертаємо туди. Відразу за метрів двадцять шукаємо місце для паркування, між морем та вкритими соснами спортклуб (кидання металевих куль), не заїжджаючи в селище. Рекомендую зупинятися з караваном на ніч, відпочинок просто супер (безкоштовно). Провівши на малому пляжі 4-5 години. Їдемо далі через селище, дорога дуже вузька метрів 4, розминутися з машинами не просто, з караваном туди не можна. Краєвид дуже гарний праворуч будинки кам’яні, а ліворуч до моря майже рукою дістати. За 3 км. село закінчується і дорога виводить нас на головну. Їдемо далі ще 12 км огинаючи затоку і в першому селищі Каменярі, зліва бачимо чотири пароми, які курсують з берега на берег перевозячи авто з людьми. Нам потрібно потрапити на паром, ми вимушені проїхати до кінця села, через суцільну смугу, там розвертаємось і встаємо в невеличку чергу. Доки я милуюсь краєвидом моя дружина працює, виходить з авто і йде до невеликої кабінки і купує квиток для авто, десь 4 євро. Я тим часом під’їжджаю, забираю жінку і дивлюся на людину, яка регулює заїзд на паром. Я віддаю квиток. На паромі мотор заглушили, ручник затягнули, повиходили і дивимося, у дітей щастя повні плавки. П’ять хвилин подорожі і ми на другому кінці берега. Повертаючись до Петровця вже нікуди не заїжджаємо, діти стомлені сплять. Цей день є не забутнім і подорож, в Катор має входити обов’язкову програму відвідувань.
Наступна подорож це втеча від гарячого сонця в гори. Знову дорога Петровац - Будва. В селищі Бечичі повертаємо праворуч, по вказівнику Цетіньє.
До Цетіньє 32 км по дорозі зупиняємось для фото, видно відразу і Святий Стефан та Будву. Приїхавши в Цетіньє, ми і гадки не мали куди їдемо і, що там можна подивитися. Проїхавши дві, три вулиці ми зупиняємося біля великого кам’яного мура. Виходжу, оглядаюся чи нема якихось забороняючих знаків. Тим часом, моє сімейство вже бігає повним ходом по околицях, я пішов трохи в бік все ж дуже цікавить під чиїм будинком я зупинився. Великі широкі двері в двір нагадують про двері в графський двір, входжу в двір і бачу широкі сходи підіймаються аж на другий поверх, де встановлені величезні дубові двері, а біля воріт стоять два молодих хлопця по два метра, (я сам 195 см) одягнуті в національні костюми. Червоний верх чорний низ. Думаю мабуть музей, потрохи підходячи ближче бачу на поясах блискучі шаблі, мабуть воєнний музей… Привітався, і питаю: «Чи не заважатиме моя машина десять метрів за рогом?» Відповідь чітка: «не!» (ні), мені легше стало та все ж цікавить, що це за котедж? Відповідь: «Це резиденція президента Чорногорії». Почувши таку відповідь, мені нічого кращого в голову не прийшло ніж, – «А можна з Вами сфотографуватися?». Відповідь: «Да»! Отримавши сімейне фото під назвою в гостях у президента, ми побігли забирати машину, і запаркувалися на центральній зупинці (безкоштовно). Трохи пізніше, ми дізналися, що Цетіньє - це столиця Чорногорії до 1915 року. В місті багато дорогих і гарних котеджів сто річної забудови, це посольства різних країн. А саме головне, що всі головні музеї країни, знаходяться тут. Та монастир, де ховали всіх володарів і царів Чорногорських. Відвідавши музей царя Ніколи, ми швидко поїли і десь по другій вирушили в гори - на гору Ловчин. Там на самій вершині знаходиться церква в якій і похований цар Ньегуш. Піднявшись по великій кількості сходів та зробивши декілька гарних фото, а це 1657 метрів висоти, ми погнали назад на базу (Петровац).
Велка плажа, це наша ціль на наступний день. Вставали о восьмій ранку, щоб о дев’ятій виїхати до міста Бар (25 км.).
Бар - портовий город і туристів тут поменше, і відпочинок подешевше, і скупитись значно вигідніше, так як тут живуть круглий рік в порівняні з іншими містами. Туристичні фірми кажуть, що тут не таке чисте море, брешуть, тут чистіше ніж в Будві і дешевше. Дві години по місту та по магазинам і далі на великий піщаний пляж. Довжина пляжу 12 км. і впирається пляж в албанський кордон. Одна п’ята пляжа обжита є все: ресторани, клуби, тапчани і душові, (ліжаки по 4 євро на чол.). А нас цікавить абсолютно дика частина пляжу, а це 8 км піска. Тут проводять змагання по різни видам водного спорту, я там вчився на віндсерфінгу кататись. Цікаво, що люди там живуть з палаткам, караванами по декілька днів, а віндсерфери і тижнями (безкоштовно). Заїжджати на пляж треба через стоянку ресторану «Пакогабана». Це останній платний пляж, далі воля. Море цікаве, метрів десять - глибина до метра, потім глибше, через те і хвилі вищі. Назад верталися біля двох годин через великі пробки.
Окремо хочу виділити екскурсію в Дубровнік (Хорватія). Місто розташовано близько біля кордону з Чорногорією 210 км від Петровця. Лише одиниці з тих, хто перебував в Хорватії, відвідав Дубровнік, адже глянувши на карту Хорватії ви побачите, що навіть за день до Дубровника не доїхати.
Так і виходить, що оглянути це місто зручніше з Чорногорії. Можливо це стало з 2009 р. Візи в Хорватію на літній період скасовують для українців. Піднявшись о шостій ранку, ми виїхали на Дубровнік. Шлях, Будва, Тіват, паром, Ігало, кордон. Кордон проходимо за годину, машин небагато, однак проводиться детальний огляд автомобіля хорватами. І ще через дві години (120км.) ми на місці. Міліція в Хорватії не поступлива, порушив плати.
Стара частина міста, огорнута величезними мурами, біля мурів і шукаємо зупинку. І тут зразу проблема, в Хорватії валюта куни і заплатити за паркову в євро не зможете, треба міняти євро на куни (1євро= 7 кунам). І взагалі Хорвати до євро ставляться так, як ми до Китайської єни. Хоча Сербія і не в Євро зоні, там краще йдуть нам назустріч. А тут …
При вході в старе місто можна побачити напис, в 1998 році Сербсько-чорногорські війська штурмом піхоти та за підтримки з повітря окупували місто Дубровнік. В результаті загинуло біля тисячі хорватів і знищено більше трьох десяток стародавніх будівель. Такий напис засмутив нас. Місто дуже гарне, і лише вдома в Україні ми дізналися, що Дубровнік входить до десятки найкращих пам’яток в світі. Пройшлися по мурах міста та відвідали декілька костьолів, це католицьке місто. На обід відвідали один із гарних ресторанів, і тут вдруге розчарування. Заплативши 120 євро, ми нічого не з’їли, порції просто надзвичайно малі. Після ресторану, ми набрали булочок в магазині поруч, і пішли оглядати пристань. Тут (100 метрів в морі) зупиняються океанські лайнери з кількома тисячами пасажирів, мабуть входить в програму круїзу. Місто дуже популярне серед голлівудських зірок та знаменитостей. Тут можна побачити катера з прапорами далеких країн, таких як Австралія і Південна Африка. Це перлина Адріатики і входить до трійки найгарніших міст - пам’ятників Європи епохи Відродження, поряд з такими як Венеція та Амстердам. Набравшись гарних вражень ми вирушили на базу. В зворотному напрямку, хорвати взагалі не перевіряли документи, ми зразу проїхали в Чорногорію.
Таким чином, я перерахував місця, які варто відвідати.
Чорногорія гарна держава і чудовий курорт, де варто побувати хоч раз. В нас ні разу не пропало нічого з пляжу, залишали все фото, телефон, окуляри, всі речі. Поліція туристів не чіпає взагалі, я виїхав на головну, проігнорувавши знак стоп, поліцейський це бачив так як стояв поруч і не зупинив, однак, пропускайте пішоходів. Національна валюта євро. Наших співвітчизників там багато, як на авто так і прилітають літаком два рази в тиждень. Повертаючись додому хочеться повернутися сюди ще.
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Чтоб встать в 8 утра,для нас с Эдиком хоть в бубен бей..... лопнул я завидую вашему энтузиазму...альбом суппер!!!
Все для караванинга интернет магазин CARAVAN CAMPING SHOP UA http://westcamper.com.ua/shop/shop
веломагазин http://tatubike.com
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Можна і о десятій але головне план відвідувань на день. ( з легкою корекцією по магазинам)
суппер
суппер
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
приятно удивило что нас нашли и разместили здесь информацию о себе.
думаю это благодаря фейсбуку прекрасно
думаю это благодаря фейсбуку прекрасно
Все для караванинга и велосипедов TATU-GROUP www.tatugroup.com.ua
-
nikola
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Нічого приємного, чиста реклама. А тему читав коли писав пост?
Можна замовити рекламний банер у Едіка (TATU) на місяць-два.
Едік пост удалити, це клуб для любителі автоподорожів, а не тур агентство.
пива нет
Можна замовити рекламний банер у Едіка (TATU) на місяць-два.
Едік пост удалити, це клуб для любителі автоподорожів, а не тур агентство.
пива нет
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
любой ресурс хорош если на нем есть полезная или интересная информация.
Это может быть и реклама.
Нас уже находят и это уже показатель.
Попробуйте сами раскрутить какойто портал и тогда поймете
чего это стоит.
Нам караванинг нравится вот мы и подсели.
И ще бизнес замутили полезное с приятным.
А рекламу из вашей темы перенесем не вопрос.
Это может быть и реклама.
Нас уже находят и это уже показатель.
Попробуйте сами раскрутить какойто портал и тогда поймете
чего это стоит.
Нам караванинг нравится вот мы и подсели.
И ще бизнес замутили полезное с приятным.
А рекламу из вашей темы перенесем не вопрос.
Все для караванинга и велосипедов TATU-GROUP www.tatugroup.com.ua
-
hornet
Re:MONTENEGRO ( ЧОРНОГОРІЯ )
Nicola, прекрасный отчёт. Черногория присутствует в списке стран которые мы с семьей собираемся посетить. Ваш отчет нужно обязательно распечатать и взять с собой в дорогу. Настолько всё подробно расписано, что будет отличным помощником. Огромное спасибо.